Комедія «Ревізор» донині залишається ключовим твором російської класичної літератури XIX століття, вона справила величезний вплив на російську літературу в цілому і драматургію зокрема. Сучасники Гоголя відзначали її новаторство, глибину узагальнення і рельєфність образів, а фрази з комедії стали крилатими, імена героїв - загальними в російській мові.
Цей твір, яким відразу після перших читань і публікацій захоплювалися такі гіганти того часу як Пушкін, Бєлінський, Аннеке, Герцен, Щепкін. Над цією комедією від щирого серця реготав імператор Микола I і про постановку якої він відгукнувся: «Ну і п'єса! Всім дісталося, а мені більше всіх! ». Але багато сучасники не побачили або не захотіли побачити за ширмою класичного сюжету комедії громадський фарс, в якому за повітовим містечком позначена вся Росія.
До Гоголя в традиції російської літератури в сатиричних творах XIX століття, було характерно нарівні з негативними героями зображення і позитивних. У комедії «Ревізор» ж фактично немає позитивних героїв. У «Ревізорі» Гоголь зібрав в одну купу все погане в Росії, всі ті несправедливості, які існують там, де найбільше потрібно від людини справедливості, і не дивлячись на всі ці прескорбно, одним разом посміявся над усім.
Комедія «Ревізор» до сих пір актуальна. Після твори п'єси пройшло майже два століття, проте все говорить про те, що цей твір про буденне випадку в повітовому містечку ще довго буде говорити нам про дійсність в Росії, де як і раніше процвітає все помічене Гоголем: хабарництво, шахрайство, казнокрадство, чиношанування, блазнювання, байдужість, жорстокість, несправедливість і зростаюча централізація. А сам образ Хлестакова і зараз відповідає духу часу.
У гоголівському творі сатиричний сенс комедії доповнюється опуклим зображенням образу чиновників і городничого російського повітового міста. Традиція підкупу і обману посадової особи зображена цілком природною і неминучою, коли немає і думок про інші шляхи, крім як підкупити ревізора хабарем. І повітовий безіменний містечко стає узагальненням всієї Росії, де під загрозою ревізії спливає справжнє обличчя головних героїв.
1. Понравилось ли нам стихотворение Бернса? Что возмущает поэта? На что он надеется и во что верит?
Название стихотворения «Честная бедность» настраивает читателя на то, что автор будет отстаивать честь и совесть человека как основные его добродетели.
Человек не должен стыдиться своей бедности, если он честный человек. Часто под богатой одеждой скрываются глупость и бесчестие, и внешний лоск не может скрыть внутренней сути человека. «Король лакея своего / Назначит генералом, / Но он не может никого / Назначить честным малым» - в этих строках главная мысль стихотворения. Поэт надеется на то, что в скором времени «все люди станут братья», и ум и честь будут стоять на первом месте среди достоинств человека.
2. Какая из пословиц близка основной мысли стихотво Бёрнса «Честная бедность»:
«Правда любого врага одолеет И сила уму уступает», «Лучше жить бедняком, чем разбогатеть со грехом»?
2«Лучше жить бедняком, чем разбогатеть с грехом» — эта пословица наиболее близка основной мысли стихотворения
Комедія «Ревізор» донині залишається ключовим твором російської класичної літератури XIX століття, вона справила величезний вплив на російську літературу в цілому і драматургію зокрема. Сучасники Гоголя відзначали її новаторство, глибину узагальнення і рельєфність образів, а фрази з комедії стали крилатими, імена героїв - загальними в російській мові.
Цей твір, яким відразу після перших читань і публікацій захоплювалися такі гіганти того часу як Пушкін, Бєлінський, Аннеке, Герцен, Щепкін. Над цією комедією від щирого серця реготав імператор Микола I і про постановку якої він відгукнувся: «Ну і п'єса! Всім дісталося, а мені більше всіх! ». Але багато сучасники не побачили або не захотіли побачити за ширмою класичного сюжету комедії громадський фарс, в якому за повітовим містечком позначена вся Росія.
До Гоголя в традиції російської літератури в сатиричних творах XIX століття, було характерно нарівні з негативними героями зображення і позитивних. У комедії «Ревізор» ж фактично немає позитивних героїв. У «Ревізорі» Гоголь зібрав в одну купу все погане в Росії, всі ті несправедливості, які існують там, де найбільше потрібно від людини справедливості, і не дивлячись на всі ці прескорбно, одним разом посміявся над усім.
Комедія «Ревізор» до сих пір актуальна. Після твори п'єси пройшло майже два століття, проте все говорить про те, що цей твір про буденне випадку в повітовому містечку ще довго буде говорити нам про дійсність в Росії, де як і раніше процвітає все помічене Гоголем: хабарництво, шахрайство, казнокрадство, чиношанування, блазнювання, байдужість, жорстокість, несправедливість і зростаюча централізація. А сам образ Хлестакова і зараз відповідає духу часу.
У гоголівському творі сатиричний сенс комедії доповнюється опуклим зображенням образу чиновників і городничого російського повітового міста. Традиція підкупу і обману посадової особи зображена цілком природною і неминучою, коли немає і думок про інші шляхи, крім як підкупити ревізора хабарем. І повітовий безіменний містечко стає узагальненням всієї Росії, де під загрозою ревізії спливає справжнє обличчя головних героїв.
1. Понравилось ли нам стихотворение Бернса? Что возмущает поэта? На что он надеется и во что верит?
Название стихотворения «Честная бедность» настраивает читателя на то, что автор будет отстаивать честь и совесть человека как основные его добродетели.
Человек не должен стыдиться своей бедности, если он честный человек. Часто под богатой одеждой скрываются глупость и бесчестие, и внешний лоск не может скрыть внутренней сути человека. «Король лакея своего / Назначит генералом, / Но он не может никого / Назначить честным малым» - в этих строках главная мысль стихотворения. Поэт надеется на то, что в скором времени «все люди станут братья», и ум и честь будут стоять на первом месте среди достоинств человека.
2. Какая из пословиц близка основной мысли стихотво Бёрнса «Честная бедность»:
«Правда любого врага одолеет И сила уму уступает», «Лучше жить бедняком, чем разбогатеть со грехом»?
2«Лучше жить бедняком, чем разбогатеть с грехом» — эта пословица наиболее близка основной мысли стихотворения