Яким було ставлення до світу, існуючих порядків митців бароко:*
світ неправильний і незрозумілий, людині не дано його осягнути чи виправити на краще слід змиритися, скоритися обставинам;
недосконалий світ можливо змінити на краще за до розуму й краси;
вважали, що світ розумно, гармонійно влаштований
В основі мистецтва бароко лежить погляд на людину як: *
вінець природи, високе створіння, прекрасний ідеал
земну істоту з достоїнствами і вадами, яка прагне стати досконалішою
безсилу перед божественними і природними силами, внутрішньо суперечливу істоту.
Найвиразніших форм, найгострішого втілення філософських і художніх принципів література бароко набула у: *
Німеччині.
Франції,
Іспанії
Італії
Основний художній конфлікт в драматургії бароко: *
внутрішня боротьба божественного і сатанинського в людині;
зіткнення ідеальних уявлень і жорстокої, ницої дійсності;
боротьба пристрасті й обов'язку в душі людини;
конфлікт різних поколінь
конфлікт людини і суспільства.
Ліричний герой 19-го сонета Дж. Донна «Щоб мучить мене...» є втіленням: *
протиріч;
злої, наче Ґорґона, людини;
закоханого;
людини, що почувається, як у раю.
Прочитайте рядки із 19-го сонета Дж. Донна «Щоб мучить мене...»: Найпоширеніший художній засіб наведеного уривку — це: *

порівняння
антитеза
епітети
гіпербола
Головний герой класицистичної комедії – це переважно: *
мужня людина, яка підкоряє особисте суспільному, державному обов'язку
ідеалізований образ, поєднання розуму з духовною і тілесною красою
суперечлива істота, чия душа є ареною боротьби добра і зла.
Проблемою комедії Мольера «Міщанин-шляхтич» не є: *
вірність патріотичному обов’язкові;
прагнення посісти вище становище у суспільстві;
одруження за розрахунком;
мистецтво і гроші (на прикладі вчителів).
Ідеєю комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич» є: *
засудження байдужості до громадянського обов’язку;
висміювання надмірного захоплення модою;
викриття лицемірної моралі аристократії та марнославства буржуазії;
осуд користолюбства, прагнення до збагачення у будь-який б.
Яка роль «турецьких церемоній» у комедії «Міщанин- шляхтич»? *
Розважальна.
Журден влаштовує домашній театр.
Це засіб до закоханим.
Зустріч сина турецького султана.
Вариант 5
Герої комедії Мольера «Міщанин-шляхтич» зазвичай є носія¬ми однієї пристрасті. У Доранта — це: *
аристократизм
шахрайство
марнославство
скнарість
Герої комедії Мольера «Міщанин-шляхтич» зазвичай є носія¬ми однієї пристрасті. У Клеонта — це: *
зарозумілість
марнотратство
чесність
легковірність
В 1842 году Н.В. Гоголь написал повесть «Тарас Бульба», которая впоследствии вошла в его сборник «Миргород». В повести Николай Васильевич показал в главном герое настоящего патриота, защитника родной земли. Тарас Бульба-истинный казак. Весь его облик был «создан для бранной тревоги», он «отличался грубой прямотой своего нрава» и больше всего «любил простую жизнь казаков», поэтому Запорожская Сечь является для него настоящим домом, поэтому большую часть своего времени он проводит там, не торопясь к жене, и именно поэтому тотчас решает ехать на Запорожье после приезда сыновей из Киева домой, чтобы проверить Остапа и Андрия в их верности казачьей службе. Тарас Бульба любит своих детей, как и жена, но не понимает её, поскольку для него главное- быть настоящим воином, защитником, товарищем, патриотом, а не семьянином, поэтому жена «видела мужа в год два-три дня, и потом несколько лет о нём не бывало слуха». Старый казак считал себя истинным защитником православия и не терпел роскоши и богатства в любом виде. Относясь с недоверием ко всему новому, не любя учение, Тарас понимает необходимость образования в условиях нового времени. Именно с этой целью его сыновья были посланы в киевскую бурсу, где обучение наукам. Одинаково сильно любя своих сыновей, старый казак лучше понимает старшего Остапа, для которого так же, как и для отца, главными являются узы товарищества. По мнению Тараса Бульбы: «Нет уз святее товарищества!... так как породниться родством по душе, а не по крови, может один только человек». Андрий предал узы товарищества и стал для отца врагом, а Остап до конца остался верен своему долгу, и поэтому Тарас чуть не погубил себя, пытаясь не просто сына, а своего товарища. Жизнь старого казака заканчивается трагически, на костре, но и здесь он ведёт себя как истинный герой, заботясь не об облегчении своей участи, а о жизни других казаков «но не костёр глядел Тарас, не об огне он думал, которым собирались сжечь его; глядел он, сердечный, в ту сторону, где отстреливались казаки: ему с высоты всё было видно как на ладони». По силе и мощи Тараса Бульбу можно сопоставить с былинным богатырём, старый казак – само воплощение русской силы, и «разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая пересилила русскую силу». В повести «Тарас Бульба» Н.В. Гоголь охарактеризовал в образе главного персонажа настоящего национального героя. Для писателя самым важным явилась не историческая обоснованность событий, а исполинская сила, богатырство главного героя, желание Тараса Бульбы защищать родину до последней капли крови.
В произведении показана жизнь обычных людей, но какова эта жизнь?! Нищета, голод, отчаяние...
Читатель видит безвыходность зависимых людей.Так, например,Бирюк, с одной стороны,говорит, что не может отпустить крестьянина, но в то же время смотрит на рассказчика(барина), ведь по правилам любой нарушитель должен быть наказан. Оба героя и нарушитель спокойствия, и лесничий не рады такому ходу событий, но им приходится, потому что они подневольные люди. А поскольку цель всего цикла И.С. Тургенева "Записки охотника" - показать весь ужас и неприемлемость крепостного права , значит и рассказ особенно ярко показывающий положение несчастных людей является одним из важнейших в цикле.