В
Все
Б
Биология
Б
Беларуская мова
У
Українська мова
А
Алгебра
Р
Русский язык
О
ОБЖ
И
История
Ф
Физика
Қ
Қазақ тiлi
О
Окружающий мир
Э
Экономика
Н
Немецкий язык
Х
Химия
П
Право
П
Психология
Д
Другие предметы
Л
Литература
Г
География
Ф
Французский язык
М
Математика
М
Музыка
А
Английский язык
М
МХК
У
Українська література
И
Информатика
О
Обществознание
Г
Геометрия
pveronika0808
pveronika0808
11.04.2020 14:06 •  Литература

Яка була наступна ідея Федька щодо виявлення Вітьки свого почуття до Галі, коли із серенадою і віршем у газету не склалося

Показать ответ
Ответ:
lisinpetr2014
lisinpetr2014
14.10.2020 19:00
Письменник досягає цього різними художніми знахідками. так, в усмішці «ох, і лікували нас він, змальовуючи бабу палажку, яка «значно професоріша від самого професора», її методи лікування, виділяє композиційно в окремі частини медичну спеціалізацію жінки, що стоїть на варті охорони здоров’я сільського населення: хірургічні хвороби, хвороби на очах, зубний біль, жіночі хвороби. усмішка «газета – дуже велике діло» має іншу особливість. вона починається такими рядками: «я тут не натякатиму про те, що таке газета. усі знають, шо це діло дуже велике й дуже поважне. недарма ж її (газету) звуть шостою державою. я тільки розкажу, як треба користуватись газетою, щоб вона справді йшла до діла…» такий серйозний початок усмішки контрастує з подальшою оповіддю, власне, це доведення думки від протилежного. йдеться про сільського трудівника, отож, корисність газети в його господарст стверджується детально, послідовно і теж за певними рубриками (як і у творі «ох, і лікували нас…»), наприклад: жнива, молочарство, пасічництво.. але найпотрібніша газета в справі виховання дітей. цим власним відкриттям гуморист щиро ділиться з читачем: «…дітей одною’ газетою не виховаєш, треба збирати всі газети і підшивати одну до другої, як зшиток. і от як не слухає ванько, берете той зшиток та його по голові: - не слухаєш, сукин ти сину! а для чого я газету передплачую? ! іта р-р-раз! р-р-раз! і дитина після того як свята: і батька поважає, і до школи ходить, і богу молиться…» проте у своєму щоденникові остап вишня занотовує: «все життя гумористом! господи! збожеволіти можна від суму! » чи не парадоксальні ці твердження? ні, бо автор вишнівських усмішок підмітив саму природу сміху, гумору, що часто виростає з контрасту, зокрема веселого і сумного. така й іворча натура гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров’я! сам остап вишня щиро зізнається: «умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу! у моєму сміхові завжди бачив народ…» найвищий гонорар для гумориста – веселий блиск в очах народу. у щоденнику «думи мої, думи…» письменник міркує, що ж є основою праці літератора, і переконливо стверджує: талант і чесність. чесність – значить правдивість, неможливість спекулятивних тем, оцінок, творчості за вказівкою зверху («чево ізволіте? ямб? на скільки порцій? ! » – кредо прикажчика в літературі).
0,0(0 оценок)
Ответ:
aujqjajqwrh
aujqjajqwrh
22.07.2020 12:28

в конце 56г. м. а. шолохов опубликовал свой рассказ "судьба человека". это рассказ о простом человеке на большой войне, который ценой потери близких, товарищей, своим мужеством, героизмом дал право на жизнь и свободу родине. андрей соколов - скромный труженик, отец большого семейства жил, работал и был счастлив, но грянула война. соколов, как и тысячи других, ушел на фронт. и тут все беды войны нахлынули на него: был контужен и попал в плен, кочевал из одного концлагеря в другой, пытался бежать, но был пойман. не раз смерть смотрела ему в глаза, но гордость и человеческое достоинство находить в себе мужества и всегда оставаться человеком. когда комендант лагеря вызвал андрея к себе и грозил, лично расстрелять его, не потерял человеческое лицо андрей, не стал пить за победу германии, а сказал, что думал. и за это даже садист-комендант, лично бивший пленных каждое утро, зауважал его и отпустил, наградив хлебом и салом. этот подарок был разделен поровну между всеми пленными. позже андрей все - таки находит возможность бежать, прихватив с собой инженера в чине майора, которого возил на машине. но шолохов нам показывает героизм человека не только в борьбе с врагом. страшное горе постигло андрея соколова еще до конца войны - от бомбы, попавшей в дом, погибли жена и две дочери, а сына подстрелил снайпер уже в берлине в самый день победы, 9 мая 1945г. казалось, после всех испытаний, выпавших на долю одного человека, он мог озлобиться, сломаться, замкнуться в себе. но этого не случилось: понимая, как тяжела утрата родных и безрадостно одиночество, он усыновляет мальчика ванюшу 5 лет, у которого война отняла родителей. андрей пригрел, осчастливил сиротскую душу, и теплу и ребенка, сам начал возвращаться к жизни. соколов говорит: "ночью - то погладишь его сонного, волосенки в вихрах понюхаешь, и сердце отходит, становиться легче, а то ведь оно у меня закаменело от горяе"всей логикой своего рассказа шолохов доказал, что его герой не может быть сломлен жизнью, потому что в нем есть то, что сломать нельзя: человеческое достоинство, любовь к жизни, родине, к людям, доброта, жить, бороться, трудиться. андрей соколов прежде всего думает об обязанностях перед близкими, товарищами, родиной, человечеством. это для него не подвиг, а естественная потребность. и таких простых чудесных людей много. именно они и выиграли войну, и восстановили разрушенную страну, чтобы жизнь продолжалась дальше и была лучше, счастливее. поэтому андрей соколов близок, понятен и дорог нам всегда.

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Литература
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота