1)Миролюбие, благорасположенность, доброта – эти высокие человеческие качества считались чрезвычайно ценными с глубокой древности и во все времена. И даже в наши дни, когда в мире, кажется, правят всепоглощающая агрессия и алчность, добро, все же существует, и это сознание согревает души тех, кто всецело открыт истинным моральным ценностям, кто стремится к лучшему и не приемлет для себя иного кредо, нежели честь, достоинство и благородство. Однако не зря утверждали древние, что к каждому поступку человека прикреплено зеркало, и злость непременно обернется злостью, а доброе деяние всегда возвратится добром. Конечно, сей постулат нельзя понимать слишком буквально, ожидая, что хороший поступок должен вернуться немедленно. На самом же деле ожидание добра в ответ на добро – не есть стремление эгоистичное, его нельзя воспринимать как некую сделку с высшими силами, стремясь совершить хороший поступок лишь в надежде на щедрую награду.
Cучасного читача у творі Вальтера Скотта приваблює образ
Авенго Тим, що він блогородний лицар, а такі образи в
наш час вражаю ть. Він є показник мужності, шляхетності, чесності. Це сміливий, сильний хлопець. Вперше він з'являється перед нами у вигляді
провідника, який показує дорогу пріору та храмовнику головному ворогу Бріану де Буагільберу
шлях до палацу свого батька-
Седріка Сакса. На початку він не вказує свого імені. У романі показані всі позитивні якості героя, проте основна
його роль в романі-що він є своєрідною сполучною ланкою. Всі останні образи дані як би через
призму головного героя. Через образи Айвенго і Ребеки можна прослідити
відношення головного героя до євреїв. Спочатку його поведінка справляє
враження, що він не відчуває до них презирства, як всі інші герої роману.