Я Беккі Тетчер героїня роману Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра». Незважаючи на те, що головними героями твору є Том Сойєр і Гекльбері Фін, у деяких випадках не менш важливою є й участь інших персонажів.
З оповідання ви дізналася, що Том Сойєр є сиротою, і виховує його благочестива тітонька Поллі, сестра покійної матері Тома. Хлопчику нецікаве те життя, яке тече навколо нього, але він мусить дотримуватися правил поведінки, які були прийняті у тогочасному суспільстві. Він змушений ходити до школи, по неділях відвідувати церковну службу, акуратно одягатися, добре вести себе за столом і рано лягати спати, але Том постійно порушує усі правила і кожен раз викликає обурення своєї тітоньки.
Я – єдина дочка судді Тетчера. Ношу довге золотаве волосся, яке заплітаєш в косу. Я пережила перші романтичні почуття, які відчувала до Тома Сойєра, побачила те, що і Том закохався у мене з першого погляду. Побачивши мене, Том миттєво забуває про свою попередню пасію – Емі Лоуренс. На знак свого кохання я дарую Томові братки, але коли дізнаюсь про те, що у хлопця вже була «дама серця», дуже на нього ображаюся. Мені це зрозуміло, бо в цьому віці усі ми сприймаємо вчинки наших друзів дуже імпульсивно. І Том робить дуже добре, коли для того, щоб мене хоч трохи заспокоїти, намагається подарувати тобі найбільшу свою цінність – мідну шишечку від Тагалі. Я не приймаю цього подарунку, але все стає на свої місця, коли Том рятує мене від розправи вчителя за його розірвану книгу. Я вважаю, що ключовою сценою оповідання є розповідь про те, як ми з Томом заблукали у печері.
Як ви зрозуміла з прочитаного роману Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», Я, достатньо кокетлива і іноді схильна навіть до самомилування. Але ці, суто жіночі якості, мене зовсім не псують, а лише придають твоєму образу романтичності. Мої позитивні якості ще більше зміцнюються завдяки тому, що я добра і вихована дівчинка. Я справжній, відданий друг, а для Тома Я намагаюся бути єдиною і неповторною, що підкреслює волю та власність мого характеру.
Деякі риси мого характеру стали для багатьох прикладом того, якою повинна бути справжня дівчинка, справжній товариш и справжня майбутня жінка.
Для меня Дагестан – это лазурные воды Каспия, несущие прохладу и влагу; суровые, строгие горы, пронизывающие своими вершинами мягкую гладь серебрянного неба; гордые, честные, трудолюбивые люди, населяющие его, и богатые, уникальные в своем своеобразии, традиции наших предков. Что хорошего в Дагестане? За что я люблю его? Вот на эти вопросы я и постараюсь ответить в своем сочинении. Дагестану есть чем гордиться. Наши великие предки отличались храбростью и бесстрашием. Далеко за пределами нашей республики известны имена народных героев – Шамиля и Хаджимурата. Неувядаемой славой покрыты имена наших соотечественников – героев Великой Отечественной войны Магомеда Гаджиева, Анатолия Хутарянского, Юсупа Акаева, Саадула Мусаева и многих других. Мы гордимся ими, восхищаемся их бесстрашие, целеустремленностью, любовь к сврему народу и Родинке. Нам есть на кого равняться, есть, кому подражать, а это очень важно для подрастающего поколения. Нам, будущим учителям, тоже выпала великая честь – воспитывать детей в духе любви к своей Родине, большой и малой. Я буду учить своих учеников беречь Дагестан, его природу, традиции, обычаи.
Я Беккі Тетчер героїня роману Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра». Незважаючи на те, що головними героями твору є Том Сойєр і Гекльбері Фін, у деяких випадках не менш важливою є й участь інших персонажів.
З оповідання ви дізналася, що Том Сойєр є сиротою, і виховує його благочестива тітонька Поллі, сестра покійної матері Тома. Хлопчику нецікаве те життя, яке тече навколо нього, але він мусить дотримуватися правил поведінки, які були прийняті у тогочасному суспільстві. Він змушений ходити до школи, по неділях відвідувати церковну службу, акуратно одягатися, добре вести себе за столом і рано лягати спати, але Том постійно порушує усі правила і кожен раз викликає обурення своєї тітоньки.
Я – єдина дочка судді Тетчера. Ношу довге золотаве волосся, яке заплітаєш в косу. Я пережила перші романтичні почуття, які відчувала до Тома Сойєра, побачила те, що і Том закохався у мене з першого погляду. Побачивши мене, Том миттєво забуває про свою попередню пасію – Емі Лоуренс. На знак свого кохання я дарую Томові братки, але коли дізнаюсь про те, що у хлопця вже була «дама серця», дуже на нього ображаюся. Мені це зрозуміло, бо в цьому віці усі ми сприймаємо вчинки наших друзів дуже імпульсивно. І Том робить дуже добре, коли для того, щоб мене хоч трохи заспокоїти, намагається подарувати тобі найбільшу свою цінність – мідну шишечку від Тагалі. Я не приймаю цього подарунку, але все стає на свої місця, коли Том рятує мене від розправи вчителя за його розірвану книгу. Я вважаю, що ключовою сценою оповідання є розповідь про те, як ми з Томом заблукали у печері.
Як ви зрозуміла з прочитаного роману Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», Я, достатньо кокетлива і іноді схильна навіть до самомилування. Але ці, суто жіночі якості, мене зовсім не псують, а лише придають твоєму образу романтичності. Мої позитивні якості ще більше зміцнюються завдяки тому, що я добра і вихована дівчинка. Я справжній, відданий друг, а для Тома Я намагаюся бути єдиною і неповторною, що підкреслює волю та власність мого характеру.
Деякі риси мого характеру стали для багатьох прикладом того, якою повинна бути справжня дівчинка, справжній товариш и справжня майбутня жінка.
Что хорошего в Дагестане? За что я люблю его? Вот на эти вопросы я и постараюсь ответить в своем сочинении. Дагестану есть чем гордиться. Наши великие предки отличались храбростью и бесстрашием. Далеко за пределами нашей республики известны имена народных героев – Шамиля и Хаджимурата. Неувядаемой славой покрыты имена наших соотечественников – героев Великой Отечественной войны Магомеда Гаджиева, Анатолия Хутарянского, Юсупа Акаева, Саадула Мусаева и многих других.
Мы гордимся ими, восхищаемся их бесстрашие, целеустремленностью, любовь к сврему народу и Родинке. Нам есть на кого равняться, есть, кому подражать, а это очень важно для подрастающего поколения. Нам, будущим учителям, тоже выпала великая честь – воспитывать детей в духе любви к своей Родине, большой и малой. Я буду учить своих учеников беречь Дагестан, его природу, традиции, обычаи.