"Я сел на стул в усталости во мне мгновенно сгорела душа и я захотел пить". Когда герой испытал это состояние и чем оно было вызвано. А.П. Платонов "В прекрасном и яростном мире"
Мігель де Сервантес Сааведра — іспанський письменник-гуманіст. Головний його твір — роман "Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі" (1605—1615) — видатне явище епохи Відродження, що мало вплив на світову культуру.
Пояснення:
Щоб зрозуміти, про що і про кого цей роман, треба згадати, якою була Іспанія, коли жив і творив Сервантес. Це була могутня колоніальна держава, території якої простягайся на півсвіту. Король Філіп II гордо заявляв: "У моїх володіннях ніколи не заходить сонце". З підкорених земель по "золотому" Гольфстріму попливли до метрополії каравани кораблів, навантажених золотом, сріблом та іншими багатствами. Однак це не послужило економічному та соціальному прогресу країни. Феодально-абсолютистська диктатура була перепоною розвитку національної економіки та промисловості. Усі дорогоцінності осідали в кишенях іспанських можновладців — дворян та священиків. Іспанія нічого не виробляла, купуючи все в європейських країнах. Ремісники, селяни бідували, по країні ходили юрби жебраків. Наближалася економічна криза. У 1588 році англійський флот потопив іспанський, і Англія почала панувати на морі. Почалося падіння Іспанії в прірву.
Під впливом цих творів юні гідальго покидали рідні домівки й вирушали за океан шукати пригод і подвигів, а ті, що лишались у своїх маєтках, поринали у світ власних ілюзій, не розуміючи того, що на країну та й на них насувається жорстока реальність.
Сервантес вважав, що рицарські романи вже віджили своє і стали шкідливими для іспанського суспільства, тому й задумав роман про хитромудрого гідальго Дон Кіхота як пародію на цей жанр. Але книга швидко переросла первісний замисел. Сервантес показав у романі широку картину життя сучасної йому Іспанії. Історія пригод "мудрого безумця" Дон Кіхота, який вирішив стати ідеальним рицарем, до авторові зобразити істинні деталі життя, але в той же час показати неможливість дійсності без ідеалів.
Головний конфлікт роману — зіткнення ідеальних уявлень про дійсність з самою дійсністю. Подібно до героїв рицарських романів,
Рицар Печального Образу приймає вітряки за довгоруких велетнів. Велетні — постійні вороги героїв рицарських романів.
У пошуках пригод і подвигів Дон Кіхот чинить нові безрозсудства: нападає иа траурну процесію, ранить невинного бакаляра, примушує відкрити клітку з левами, наражаючи цим багатьох людей на небезпеку. В останньому епізоді мужність і звитяжність Дон Кіхота сягнули вершин лицарства. Він хоче будь-що, навіть ціною власного життя, покарати зло, бо думає, що леви послані злими чарівниками для перевірки його відваги. Гідальго наказав леварю випустити хижаків на волю, маючи намір битися з ними. І ось двері клітки розчинені, напруження зростає... Але сталося непередбачене: леви навіть не поворухнулися. Комічна ситуація викликає сміх. Подвиг стає нездійсненним. Перебування Дон Кіхота в герцогському палаці — кульмінаційний момент зіткнення мандрівного рицаря з дійсністю. Хоча й раніше більшість зустрічних сміялася над ним, але ніхто так не знущався, не принижував людської гідності, як це робили високоповажні дуки. Вони затіяли ганебний маскарад, гру, котра мала розвіяти їхнє нудотне життя. Вдаючи з себе прихильників Дон Кіхота, грубо насміхалися над його щирістю. Рицар обурюється й гнівається лише тоді, коли чує грубощі від герцогського сповідальника. Для войовничого духівника Дон Кіхот небезпечний, оскільки порушує усталені порядки, прагне змінити світ на краще, поспішає на до гнаним і знедоленим. У цьому епізоді мандрівний рицар перетворюється зі смішного дивака на гнівного викривача суспільних пороків, на справжнього героя, що б'ється вже не з примарними велетнями, а з можновладцями тогочасного суспільства. Сервантес показує, що коли Дон Кіхот забуває про лицарство гає жорстокість і несправедливість, він відстоює гуманістичні принципи, демонструючи свою безкорисливість та чесність. Особливо яскраво любов Дон Кіхота до справедливості, прагнення до добра, віра в людину розкриваються в тих настановах, котрі він дає Санчо Пансі перед його від'їздом на губернаторство: "Нехай сльози бідняка викличуть у тебе при однаково сильному почутті справедливості більше співчуття, ніж скарги багача". Мандрівний рицар перетворюється на мандрівного філософа.
Мораль басни «Волк и Ягненок» Теперь можно попытаться сделать выводы. Басня Крылова «Волк и Ягненок» является открытым намеком сильным мира сего о бесправии простого народа. В своих произведениях Иван Андреевич считал эту тему излюбленной. Вот и тут он не упустил возможности еще одной басней легко расставить все отношения по своим местам. Он считает, что те человеческие пороки, которые высмеиваются в басне, нужно немедленно искоренять в обществе. Но Крылов понимает, что действующую силу сложно остановить, и она будет все равно действовать, как ей заблагорассудится. Ведь Волкам не требуется ни перед кем оправдываться в своих поступках. Басня Крылова «Волк и Ягненок» говорит о том, что сила человека должна быть всегда направлена на восстановление справедливости. Читателю только и остается, что восхищаться удивительной Крылова тонко и лаконично напоминать сильным мира сего о том, как порой унизительно они себя ведут. - Читайте подробнее на SYL.ru: https://www.syl.ru/article/184724/new_basnya-kryilova-volk-i-yagnenok-moral-basni
Відповідь:
Мігель де Сервантес Сааведра — іспанський письменник-гуманіст. Головний його твір — роман "Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі" (1605—1615) — видатне явище епохи Відродження, що мало вплив на світову культуру.
Пояснення:
Щоб зрозуміти, про що і про кого цей роман, треба згадати, якою була Іспанія, коли жив і творив Сервантес. Це була могутня колоніальна держава, території якої простягайся на півсвіту. Король Філіп II гордо заявляв: "У моїх володіннях ніколи не заходить сонце". З підкорених земель по "золотому" Гольфстріму попливли до метрополії каравани кораблів, навантажених золотом, сріблом та іншими багатствами. Однак це не послужило економічному та соціальному прогресу країни. Феодально-абсолютистська диктатура була перепоною розвитку національної економіки та промисловості. Усі дорогоцінності осідали в кишенях іспанських можновладців — дворян та священиків. Іспанія нічого не виробляла, купуючи все в європейських країнах. Ремісники, селяни бідували, по країні ходили юрби жебраків. Наближалася економічна криза. У 1588 році англійський флот потопив іспанський, і Англія почала панувати на морі. Почалося падіння Іспанії в прірву.
Під впливом цих творів юні гідальго покидали рідні домівки й вирушали за океан шукати пригод і подвигів, а ті, що лишались у своїх маєтках, поринали у світ власних ілюзій, не розуміючи того, що на країну та й на них насувається жорстока реальність.
Сервантес вважав, що рицарські романи вже віджили своє і стали шкідливими для іспанського суспільства, тому й задумав роман про хитромудрого гідальго Дон Кіхота як пародію на цей жанр. Але книга швидко переросла первісний замисел. Сервантес показав у романі широку картину життя сучасної йому Іспанії. Історія пригод "мудрого безумця" Дон Кіхота, який вирішив стати ідеальним рицарем, до авторові зобразити істинні деталі життя, але в той же час показати неможливість дійсності без ідеалів.
Головний конфлікт роману — зіткнення ідеальних уявлень про дійсність з самою дійсністю. Подібно до героїв рицарських романів,
Рицар Печального Образу приймає вітряки за довгоруких велетнів. Велетні — постійні вороги героїв рицарських романів.
У пошуках пригод і подвигів Дон Кіхот чинить нові безрозсудства: нападає иа траурну процесію, ранить невинного бакаляра, примушує відкрити клітку з левами, наражаючи цим багатьох людей на небезпеку. В останньому епізоді мужність і звитяжність Дон Кіхота сягнули вершин лицарства. Він хоче будь-що, навіть ціною власного життя, покарати зло, бо думає, що леви послані злими чарівниками для перевірки його відваги. Гідальго наказав леварю випустити хижаків на волю, маючи намір битися з ними. І ось двері клітки розчинені, напруження зростає... Але сталося непередбачене: леви навіть не поворухнулися. Комічна ситуація викликає сміх. Подвиг стає нездійсненним. Перебування Дон Кіхота в герцогському палаці — кульмінаційний момент зіткнення мандрівного рицаря з дійсністю. Хоча й раніше більшість зустрічних сміялася над ним, але ніхто так не знущався, не принижував людської гідності, як це робили високоповажні дуки. Вони затіяли ганебний маскарад, гру, котра мала розвіяти їхнє нудотне життя. Вдаючи з себе прихильників Дон Кіхота, грубо насміхалися над його щирістю. Рицар обурюється й гнівається лише тоді, коли чує грубощі від герцогського сповідальника. Для войовничого духівника Дон Кіхот небезпечний, оскільки порушує усталені порядки, прагне змінити світ на краще, поспішає на до гнаним і знедоленим. У цьому епізоді мандрівний рицар перетворюється зі смішного дивака на гнівного викривача суспільних пороків, на справжнього героя, що б'ється вже не з примарними велетнями, а з можновладцями тогочасного суспільства. Сервантес показує, що коли Дон Кіхот забуває про лицарство гає жорстокість і несправедливість, він відстоює гуманістичні принципи, демонструючи свою безкорисливість та чесність. Особливо яскраво любов Дон Кіхота до справедливості, прагнення до добра, віра в людину розкриваються в тих настановах, котрі він дає Санчо Пансі перед його від'їздом на губернаторство: "Нехай сльози бідняка викличуть у тебе при однаково сильному почутті справедливості більше співчуття, ніж скарги багача". Мандрівний рицар перетворюється на мандрівного філософа.
Объяснение:
Мораль басни «Волк и Ягненок» Теперь можно попытаться сделать выводы. Басня Крылова «Волк и Ягненок» является открытым намеком сильным мира сего о бесправии простого народа. В своих произведениях Иван Андреевич считал эту тему излюбленной. Вот и тут он не упустил возможности еще одной басней легко расставить все отношения по своим местам. Он считает, что те человеческие пороки, которые высмеиваются в басне, нужно немедленно искоренять в обществе. Но Крылов понимает, что действующую силу сложно остановить, и она будет все равно действовать, как ей заблагорассудится. Ведь Волкам не требуется ни перед кем оправдываться в своих поступках. Басня Крылова «Волк и Ягненок» говорит о том, что сила человека должна быть всегда направлена на восстановление справедливости. Читателю только и остается, что восхищаться удивительной Крылова тонко и лаконично напоминать сильным мира сего о том, как порой унизительно они себя ведут. - Читайте подробнее на SYL.ru: https://www.syl.ru/article/184724/new_basnya-kryilova-volk-i-yagnenok-moral-basni