Василь Голобородько народився на Луганщині. Після закінчення школи майбутній митець працював на шахті, а потім навчався у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, далі у Донецькому університеті, з якого його відрахували через вимогу про впровадження викладання українською мовою. Після цього В. Голобородько працював на найрізноманітніших роботах.
Талановитий український поет В. Голобородько почав друкувати свої твори у 1964 році. У 1970 році у Сполучених Штатах була надрукована його збірка «Летюче віконце», а у 1988 році — поетична збірка «Зелен день». Книга поезій «Ікар на метеликових крилах» з’явилася у 1992 році, а збірка «Калина об Різдві» у 1992 році. Увесь цей час В. Голобородько вивчав український фольклор, використовував у своїх поетичних творах елементи народної творчості.
Поетична творчість В. Голобородька оживляла стародавній світ українських обрядів, пісень і казок. У своїх творах поет намагався осмислити наше складне життя, побачити в ньому своє місце і місце своїх сучасників, передати свої переживання і відчуття. В. Голобородько писав такі слова: «Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність, відображена в українській мові, є унікальною». Наприклад, у вірші «Ми йдемо» поет зобразив українців, які гордо йшли своїм віковічним шляхом:
«Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку».
Ствердження про те, що кожне українське слово прописане у літописах і проспіване в піснях, В. Голобородько стверджував і у вірші «Наша мова».
Відтворюючи красу української природи, поет зобразив незвичайну красу конвалії, яку відобразив у поезії «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой цього поетичного твору виходить на ріг вулиці для того, щоб роздати людям квіти, подарувати їм радість і поділитися з ними неповторною красою.
Сказ "Левша"-это рассказ Лескова о чудо мастере Левше-собирательный образ всего народа,рукодельного,
изобретательного,терпеливого и бесправного.Идея сказа "Левша" показать талантливость русского народа,самобытность мастеров,которые смогут решить любую задачу.Талантами полна земля русская,но ценить нужно всех и каждого,а не разбрасываться ими.Лесков показывает русских мастеров,которые не имели возможности учится,ими никто не занимался,но такие "самородки" создавали произведения искусства,технические шедевры.Власть нахваливала всё заграничное,не видя "жемчужин" под носом.Автор поднимает тему патриотизма,веры,когда простой народ являлся воплощением трудолюбия,мастерства и безответного служения своему Отечеству.
Главная тема-это неумение ценить мастерство народа,попустительское отношение власти к уникальным мастерам.
"Железная дорога" Н.Некрасова-это не только путь,по которому перемещаются люди.Дорога-это сама человеческая жизнь,она и поворачивает,и идёт под горку и в тяжело в гору,бывают и остановки,бывает,что сбиваются с пути.Некрасов вложил в образ железной дороги сравнение с человеческой жизнью,жизнью общества,которое развивается и идёт вперёд,но не всегда правильным путём.Жертвы,приносимые для достижения целей,не всегда сопоставимы с ценой-жизни людей,искалеченные судьбы,а стоил ли прогресс такого горя людского.Основная мысль стихотворения-вопрос о судьбе простого народа,тяжёлой доле и бездушного отношения властей к рабочим людям.
Общие черты:
-Оба автора показывают трудолюбие народа,показывают важность труда наших мастеров,их бесправие,незащищённость.
-Осуждают систему бюрократии,которая даёт ложные имена героям событий,забывая о простых людях,без которых ничего бы не свершилось.
-Осуждают власть тиранов.
-Прославляют народных мастеров.
-Показывает реальное положение народа ,тяжёлое и безнадёжное.
Различия:
-Некрасов призывает к действиям,восстанию,перестать быть рабами.Лесков только показывает бесправие.
-Некрасов посвящает произведение народу,Лесков-народному таланту.
-Некрасов обращается к детям,будущему поколения,а Лесков-обращается к неравнодушным людям.
Василь Голобородько народився на Луганщині. Після закінчення школи майбутній митець працював на шахті, а потім навчався у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, далі у Донецькому університеті, з якого його відрахували через вимогу про впровадження викладання українською мовою. Після цього В. Голобородько працював на найрізноманітніших роботах.
Талановитий український поет В. Голобородько почав друкувати свої твори у 1964 році. У 1970 році у Сполучених Штатах була надрукована його збірка «Летюче віконце», а у 1988 році — поетична збірка «Зелен день». Книга поезій «Ікар на метеликових крилах» з’явилася у 1992 році, а збірка «Калина об Різдві» у 1992 році. Увесь цей час В. Голобородько вивчав український фольклор, використовував у своїх поетичних творах елементи народної творчості.
Поетична творчість В. Голобородька оживляла стародавній світ українських обрядів, пісень і казок. У своїх творах поет намагався осмислити наше складне життя, побачити в ньому своє місце і місце своїх сучасників, передати свої переживання і відчуття. В. Голобородько писав такі слова: «Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність, відображена в українській мові, є унікальною». Наприклад, у вірші «Ми йдемо» поет зобразив українців, які гордо йшли своїм віковічним шляхом:
«Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку».
Ствердження про те, що кожне українське слово прописане у літописах і проспіване в піснях, В. Голобородько стверджував і у вірші «Наша мова».
Відтворюючи красу української природи, поет зобразив незвичайну красу конвалії, яку відобразив у поезії «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой цього поетичного твору виходить на ріг вулиці для того, щоб роздати людям квіти, подарувати їм радість і поділитися з ними неповторною красою.
Сказ "Левша"-это рассказ Лескова о чудо мастере Левше-собирательный образ всего народа,рукодельного,
изобретательного,терпеливого и бесправного.Идея сказа "Левша" показать талантливость русского народа,самобытность мастеров,которые смогут решить любую задачу.Талантами полна земля русская,но ценить нужно всех и каждого,а не разбрасываться ими.Лесков показывает русских мастеров,которые не имели возможности учится,ими никто не занимался,но такие "самородки" создавали произведения искусства,технические шедевры.Власть нахваливала всё заграничное,не видя "жемчужин" под носом.Автор поднимает тему патриотизма,веры,когда простой народ являлся воплощением трудолюбия,мастерства и безответного служения своему Отечеству.
Главная тема-это неумение ценить мастерство народа,попустительское отношение власти к уникальным мастерам.
"Железная дорога" Н.Некрасова-это не только путь,по которому перемещаются люди.Дорога-это сама человеческая жизнь,она и поворачивает,и идёт под горку и в тяжело в гору,бывают и остановки,бывает,что сбиваются с пути.Некрасов вложил в образ железной дороги сравнение с человеческой жизнью,жизнью общества,которое развивается и идёт вперёд,но не всегда правильным путём.Жертвы,приносимые для достижения целей,не всегда сопоставимы с ценой-жизни людей,искалеченные судьбы,а стоил ли прогресс такого горя людского.Основная мысль стихотворения-вопрос о судьбе простого народа,тяжёлой доле и бездушного отношения властей к рабочим людям.
Общие черты:
-Оба автора показывают трудолюбие народа,показывают важность труда наших мастеров,их бесправие,незащищённость.
-Осуждают систему бюрократии,которая даёт ложные имена героям событий,забывая о простых людях,без которых ничего бы не свершилось.
-Осуждают власть тиранов.
-Прославляют народных мастеров.
-Показывает реальное положение народа ,тяжёлое и безнадёжное.
Различия:
-Некрасов призывает к действиям,восстанию,перестать быть рабами.Лесков только показывает бесправие.
-Некрасов посвящает произведение народу,Лесков-народному таланту.
-Некрасов обращается к детям,будущему поколения,а Лесков-обращается к неравнодушным людям.
-Образ Некрасов-народ творец,образ Лескова-гений мастера,народного умельца.
Объяснение: