Дихаючи полум’ям і димом, летів на схід дракон. У вагонах-коробках він віз тисячі людей на каторгу. Інколи спецешелон зупинявся, і тоді сам начальник поїзда біг і перевіряв, чи на місці арештований Григорій Многогрішний. Коли приїхали на місце, до океану, виявилося, що арештант утік, і сотні вигнанців з вітчизни пораділи за свого мужнього товариша.
Цим же шляхом їхав блискучий і комфортабельний "Тихоокеанський експрес нумер один", везучи привілейованих пасажирів, шукачів пригод, у казковий край, ельдорадо. Адже там водилися усурійські тигри, чарівний корінь женьшеню, котрих описав
Арсеньєв у знаменитому творі "Дерсу Узала". Цим поїздом їхав майор Медвин, зверхньо поглядаючи на пасажирів, які, на його думку, рано чи пізно опиняться в нього "під слідством". Тут йому повідомляють, що втік засуджений на 25 років авіатор Многогрішний, котрого майор допитував і мучив два роки, а все-таки не міг зломити, тому й ненавидів.
А перед утікачем була безмежна чотириярусна тайга. Він біг нею до знесилення, знаходив якісь корінці та ягідки, щоб підкріпитися. Довелося забрати в бурундучка горіхи — його запас на зиму, і це був єдиний злочин юнака. У тайзі не видно було ніяких ознак людського життя. Тільки на березі річки знайшов іржавий ніж. Почувши крик про до , кинувся рятувати мисливця, на якого напав ведмідь, і втратив свідомість.
Коли Григорій Многогрішний прийшов до тями, то побачив себе у світлиці, схожій на ту, що була вдома; побачив дівчину, яку звали Наталкою, як і його сестру, й жінку, схожу на його матір. Це була родина тигроловів Сірків, вихідців з України. Він урятував Наталку, а Сірки виходили його, не питаючи, хто він і звідки. Григорій дізнався, що Сірки ловлять тигрів живцем і здають їх у Хабаровськ. За це їм платять товаром — так і живуть. У цей край приїхали морем давно, потихеньку освоювали пущу. При роботящих руках тут роздолля — і ліс, і риба, і звір, і ягода, і хліб родить, — тільки працюй. Це була нова, щасливіша Україна, де селища розташовані за сотні кілометрів одне від одного, але називалися: Київ, Чернігівка, Полтавка, Катеринослав. Сірчиха розпитувала про нинішню, справжню Україну, і Многогрішному не хотілося засмучувати її, розказувати, яке лихо там скоїлося й коїться.
Коли Григорій одужав, Сірки взяли його з собою полювати на ізюбрів (оленів), молоді роги яких були сировиною для цінних ліків. Юнак подружився з Грицьком, сином Сірка, закохався в Наталку. Але й він і вона були гордими, не признавалися в цьому навіть собі. Тільки змагалися між собою. Наталка володіла мисливськими навичками нарівні з чоловіками. Григорій теж виявився вправним стрільцем, сміливим і допитливим мисливцем.
Настала осінь. Грицько і Григорій оселилися на дальній Сірковій заїмці, ловили рибу, стріляли качок і носили сіно, їли виноград. Аж тут Григорія вкусила гадюка, і ніяке лікування не допомагало. Та за чотири дні організм сам подужав отруту. Тут приїхала Наталка. Побачивши, що хлопці живі-здорові, зробила навмисно байдуже лице.
Взимку Сірки й Григорій полювали на білок. Одного разу, блукаючи самотою, Григорій натрапив на стадо вепрів. Довелося залізти на дерево. На морозі довго не всидиш. Пішов у завірюху, без сірників, без путньої зброї. І заблукав. Присів відпочити та й заснув. Прокинувся від того, що його лизав Наталчин пес Заливай. Дівчина його відшукала. Пішли далі й заблукали вже вдвох. Довелося пересиджувати хуртовину в буряні під скелею. Наталка біля нього задрімала, А він не втримався й поцілував її крадькома.
Наталка прокинулася, спалахнула й пішла геть, а юнак довго мучився, картав себе, думаючи, що образив дівчину.
Йшли додому безупинно день і ніч, щоб устигнути на Різдво. І таки встигли, відсвяткували, додержуючись усіх зворушливих і поетичних народних обрядів.
Антон Чехов обладал очень тонким чувством юмора,множество его рассказав-это шедевры мировой классики сатиры и юмора.В рассказах Чехова смешное прикрывает грустное,удивительное сочетание "смеха сквозь слёзы".Описывая типичных людей,в рядовых ситуациях,Чехов привлекал внимание к глобальным человеческим проблемам,создавая при этом комические ситуации. Смеяться,чтобы не плакать,так Чехов боролся с человеческими пороками. С юмором написаны "Хирургия"-Дьячок Вонмигласов и "радетель"-врач Курятин ,с окурком в руке,и "Лошадиная фамилия"-Овсов.Сюжеты жизненные ,простые,заставляют смеяться читателей персонажи и их диалоги.Описание героев забавное,нелепые говорящие фамилии красноречивы. Чеховский юмор высмеивает человеческие недостатки,глупость людей, непрофессионализм,всё это делает рассказы весёлым и добрыми. Более серьёзные проблемы ,в юмористическом ключе,затронуты Чеховым в "Хамелеоне"-барский щенок кусает золотых дел мастера Хрюкина,жалоба полицейскому приводит к выяснению,не что случилось,а чей это пёс.Выяснив, что собака принадлежит брату генерала,виновником происшествия становится сам укушенный,а городовой становится посмешищем толпы,лишь при упоминании имени генерала. Смех смеху рознь,уже сатира в рассказе "Толстый и тонкий",обличает поклонение чинам.Два однокашника ,не видевшиеся несколько лет,встречаются на вокзале.Приятели рады встрече,но узнав о достигнутом положении "толстого","тонкий" начинает заискивать,унижаться,съёживается и становится мелким человечишкой. Сатирическая новелла "Смерть чиновника" вызывает не только смех,но и жалость. Случайно в театре,чихнув на лысину генералу,экзекутор Червяков умирает от собственной трусости и глупости,впав в расстройство от страха преследования по службе. "Маска"-на благотворительный бал маскарад приезжает человек в маске и оскорбительно ведёт себя с окружающими..Сняв маску,буян превращается в благодетеля и почётного гражданина,перед которым все преклоняются. Самоунижение интеллигентов отвратительно,они жалки и бес по собственной воле.Это произведение,через сатиру,обличает пороки высшего света. Произведения Чехова -это не только привлечение внимания к проблеме общества ,но и попытка призвать это общество прекратить быть добровольными рабами,униженными и оскорблёнными. Все перечисленные произведения принадлежат к раннему периоду творчества Антона Павловича.В каждом рассказе Чехов обличает пороки общества,заставляет читателей задуматься над проблемами социального неравенства и пресмыкания одних людей,перед другими.Острым словом,искромётным юмором,тонкой шуткой Чехов призывал людей оставаться людьми и не терять чувство достоинства в любом обществе.
Дихаючи полум’ям і димом, летів на схід дракон. У вагонах-коробках він віз тисячі людей на каторгу. Інколи спецешелон зупинявся, і тоді сам начальник поїзда біг і перевіряв, чи на місці арештований Григорій Многогрішний. Коли приїхали на місце, до океану, виявилося, що арештант утік, і сотні вигнанців з вітчизни пораділи за свого мужнього товариша.
Цим же шляхом їхав блискучий і комфортабельний "Тихоокеанський експрес нумер один", везучи привілейованих пасажирів, шукачів пригод, у казковий край, ельдорадо. Адже там водилися усурійські тигри, чарівний корінь женьшеню, котрих описав
Арсеньєв у знаменитому творі "Дерсу Узала". Цим поїздом їхав майор Медвин, зверхньо поглядаючи на пасажирів, які, на його думку, рано чи пізно опиняться в нього "під слідством". Тут йому повідомляють, що втік засуджений на 25 років авіатор Многогрішний, котрого майор допитував і мучив два роки, а все-таки не міг зломити, тому й ненавидів.
А перед утікачем була безмежна чотириярусна тайга. Він біг нею до знесилення, знаходив якісь корінці та ягідки, щоб підкріпитися. Довелося забрати в бурундучка горіхи — його запас на зиму, і це був єдиний злочин юнака. У тайзі не видно було ніяких ознак людського життя. Тільки на березі річки знайшов іржавий ніж. Почувши крик про до , кинувся рятувати мисливця, на якого напав ведмідь, і втратив свідомість.
Коли Григорій Многогрішний прийшов до тями, то побачив себе у світлиці, схожій на ту, що була вдома; побачив дівчину, яку звали Наталкою, як і його сестру, й жінку, схожу на його матір. Це була родина тигроловів Сірків, вихідців з України. Він урятував Наталку, а Сірки виходили його, не питаючи, хто він і звідки. Григорій дізнався, що Сірки ловлять тигрів живцем і здають їх у Хабаровськ. За це їм платять товаром — так і живуть. У цей край приїхали морем давно, потихеньку освоювали пущу. При роботящих руках тут роздолля — і ліс, і риба, і звір, і ягода, і хліб родить, — тільки працюй. Це була нова, щасливіша Україна, де селища розташовані за сотні кілометрів одне від одного, але називалися: Київ, Чернігівка, Полтавка, Катеринослав. Сірчиха розпитувала про нинішню, справжню Україну, і Многогрішному не хотілося засмучувати її, розказувати, яке лихо там скоїлося й коїться.
Коли Григорій одужав, Сірки взяли його з собою полювати на ізюбрів (оленів), молоді роги яких були сировиною для цінних ліків. Юнак подружився з Грицьком, сином Сірка, закохався в Наталку. Але й він і вона були гордими, не признавалися в цьому навіть собі. Тільки змагалися між собою. Наталка володіла мисливськими навичками нарівні з чоловіками. Григорій теж виявився вправним стрільцем, сміливим і допитливим мисливцем.
Настала осінь. Грицько і Григорій оселилися на дальній Сірковій заїмці, ловили рибу, стріляли качок і носили сіно, їли виноград. Аж тут Григорія вкусила гадюка, і ніяке лікування не допомагало. Та за чотири дні організм сам подужав отруту. Тут приїхала Наталка. Побачивши, що хлопці живі-здорові, зробила навмисно байдуже лице.
Взимку Сірки й Григорій полювали на білок. Одного разу, блукаючи самотою, Григорій натрапив на стадо вепрів. Довелося залізти на дерево. На морозі довго не всидиш. Пішов у завірюху, без сірників, без путньої зброї. І заблукав. Присів відпочити та й заснув. Прокинувся від того, що його лизав Наталчин пес Заливай. Дівчина його відшукала. Пішли далі й заблукали вже вдвох. Довелося пересиджувати хуртовину в буряні під скелею. Наталка біля нього задрімала, А він не втримався й поцілував її крадькома.
Наталка прокинулася, спалахнула й пішла геть, а юнак довго мучився, картав себе, думаючи, що образив дівчину.
Йшли додому безупинно день і ніч, щоб устигнути на Різдво. І таки встигли, відсвяткували, додержуючись усіх зворушливих і поетичних народних обрядів.
Смеяться,чтобы не плакать,так Чехов боролся с человеческими пороками.
С юмором написаны "Хирургия"-Дьячок Вонмигласов и "радетель"-врач Курятин ,с окурком в руке,и "Лошадиная фамилия"-Овсов.Сюжеты жизненные ,простые,заставляют смеяться читателей персонажи и их диалоги.Описание героев забавное,нелепые говорящие фамилии красноречивы.
Чеховский юмор высмеивает человеческие недостатки,глупость людей,
непрофессионализм,всё это делает рассказы весёлым и добрыми.
Более серьёзные проблемы ,в юмористическом ключе,затронуты Чеховым в "Хамелеоне"-барский щенок кусает золотых дел мастера Хрюкина,жалоба полицейскому приводит к выяснению,не что случилось,а чей это пёс.Выяснив,
что собака принадлежит брату генерала,виновником происшествия становится сам укушенный,а городовой становится посмешищем толпы,лишь при упоминании имени генерала.
Смех смеху рознь,уже сатира в рассказе "Толстый и тонкий",обличает поклонение чинам.Два однокашника ,не видевшиеся несколько лет,встречаются на вокзале.Приятели рады встрече,но узнав о достигнутом положении "толстого","тонкий" начинает заискивать,унижаться,съёживается и становится мелким человечишкой.
Сатирическая новелла "Смерть чиновника" вызывает не только смех,но и жалость. Случайно в театре,чихнув на лысину генералу,экзекутор Червяков умирает от собственной трусости и глупости,впав в расстройство от страха преследования по службе.
"Маска"-на благотворительный бал маскарад приезжает человек в маске и оскорбительно ведёт себя с окружающими..Сняв маску,буян превращается в благодетеля и почётного гражданина,перед которым все преклоняются.
Самоунижение интеллигентов отвратительно,они жалки и бес по собственной воле.Это произведение,через сатиру,обличает пороки высшего света.
Произведения Чехова -это не только привлечение внимания к проблеме общества ,но и попытка призвать это общество прекратить быть добровольными рабами,униженными и оскорблёнными. Все перечисленные произведения принадлежат к раннему периоду творчества Антона Павловича.В каждом рассказе Чехов обличает пороки общества,заставляет читателей задуматься над проблемами социального неравенства и пресмыкания одних людей,перед другими.Острым словом,искромётным юмором,тонкой шуткой Чехов призывал людей оставаться людьми и не терять чувство достоинства в любом обществе.