Встановіть відповідність між уривком з твору та назвою твору: 1. «О якби в дурні мені не пошитись, Щоб без свободи не міг я лишитись». 2. «Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят» . 3. «Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні...». А. «Слово о полку Ігоревім». Б. «Бджола і Шершень». В. «De libertate». Г. «Всякому місту – звичай і права».

Йоанна Ягелло. Кава з кардамоном. – Л.: Урбіно, 2013. – 240 с.

Почавши читати нову книгу сучасної польської письменниці Йоанни Ягелло в чудовому українському перекладі фахівців львівського видавництва «Урбіно», я відчув дивний мікс цікавості та остраху, адже ніколи раніше не стикався із рецензуванням підліткової літератури.

Першою особливістю, що привернула мою увагу, стала своєрідна композиція роману, адже назвами розділів книги є місяці року, коли відбувалися певні події в житті 15-річної учениці гімназії Ліни. Дівчинка ніколи не відчувала підтримки та взаєморозуміння в сім’ї, оскільки мама завжди була зайнята важливою роботою, щоб забезпечити добробут Ліни та її молодшого брата Кая. Тепер мама мусить поїхати з Польщі надовго, і всі хатні турботи та догляд маленького брата важким тягарем лягають на тендітні плечі дівчинки. І хоч вітчим та бабусі доволі прихильно ставляться до Халіни, їй бракує уваги та тепла. Крім того, в Халіни постійно виникає відчуття, що дорослі мають певну родинну таємницю, яку прагнуть ретельно приховати і бояться її викриття.

У школі – суцільні контрольні і проблеми перед випускними іспитами, стосунки із найкращою подругою Наталею – безнадійно зіпсовано, а хлопець Андріан, якого Лінка досі вважала лише своїм другом, ставиться до неї якось інакше… Можливо це і є кохання, чи лише гра її бурхливої уяви?

Ліна у всьому почувається винною і, щоб відволіктися від суперечливих думок, вирішує поїхати в село до бабусі, адже так давно не провідувала її. Саме там дівчина випадково знаходить мамину фотографію, на якій добре видно вагітність її мами, а отже в Халіни десь є сестра чи брат, з яким дівчина так давно мріє поговорити, поділитися власними радощами і печалями, але чому дорослі стверджують, що дитина померла і що з нею сталося насправді?..

Героїня прагне дізнатися правду попри все, тому починає довгі пошуки – їде до краківського дитбудинку, але там їй відмовляються до посилаючись на таємницю всиновлення.

На тлі розповіді про проблеми і життя дівчинки-підлітка, авторка, ніби за читача стати безпосереднім учасником подій і замислитися над проблемами, що ніколи не втратять актуальності у сучасному світі: прірва відчуження і нерозуміння між батьками та дітьми, прагнення підлітків знайти себе у не вирі життєвих проблем та амурних переживань, проблема сімейних таємниць, які руйнують родинний затишок. Як знайти правильне рішення і вірний вихід із складних ситуацій – неодмінно підкаже прекрасна літературна новинка, що смакує приємно і легко, наче гаряча кава з кардамоном!

У тексті книги можна певні тенденції поняття «Нонконформізму», яке ввів у літературу англійський письменник Джером Девід Селінджер у своєму романі «Над прірвою у житі», адже, по суті, Лінка Йоанни Ягелло, як і Голден Коліфілд Селінджера бунтує і висловлює власний протест проти аморального і бездушного світу дорослих.

 В основу повести легла история, рассказанная Пушкину Нащокиным, о бедном белорусском дворянине Островском. Он затеял тяжбу с богатым соседом, и хотя правда была на сторо­не Островского, его имение досталось богатому соседу, подку­пившему судей. И помещик Островский становится разбойни­ком и грабит богачей. Островский стал прототипом Владимира Дубровского. В восьмилетнем возрасте он был привезен в Петербург. Вос­питывался в Кадетском корпусе и был выпущен корнетом в гвардию. Он служил в одном из гвардейских пехотных пол­ков. Отец не щадил денег на его содержание. Владимир был расточителен, играл в карты, «позволял себе роскошные при­хоти», «входил в долги» и мечтал о богатой невесте. С отцом Владимир общался мало. Но ссора его отца, Андрея Гаврило­вича, с помещиком Троекуровым изменила его жизнь. Узнав о болезни отца, Владимир упрекал себя в преступном бездей­ствии. Мысль потерять отца терзала его сердце. Он даже ре­шил подать в отставку, если болезнь отца потребует его при­сутствия. Владимир нашел отца в тяжелом состоянии, узнал о его тяжбе с Троекуровым. Через несколько дней после при­езда сына Андрей Гаврилович умер. И Владимир решил ото­мстить Троекурову. Пробравшись в дом помещика в образе француза-учителя, наш герой познакомился с Машей Троекуровой. Через неко­торое время он в этой семье нашел любовь и уважение, и же­лание мстить исчезло. «Все любили молодого учителя. Ки­рилла Петрович — за его смелое проворство на охоте, Мария Кирилловна — за усердие и робкую внимательность, Саша — за снисходительность к его шалостям, домашние — за доброту и щедрость». Дубровский очень ранимый человек с пылким сердцем и доброй душой. Он с любовью и заботой относится к своему отцу, к родному дому, к домашним и слугам. Он нежно и преданно любит Машу. Даже прощает своего соперника, князя Верейского. Чувство любви и собственного достоинства спа­сает его от разрушительной силы ненависти и безумства мщения. Владимир был смелым, умным, находчивым, решительным, благородным. Чувство мести не взяло верх над его добротой, щедростью, благородством. Поджигая свой дом, Владимир ве­лел двери оставить открытыми, чтобы люди, оставшиеся в доме, могли Даже став разбойником и занимаясь грабе­жами, он пользовался уважением простых людей и других помещиков. «Это странно, — говорит генерал вдове Анне Глобовой, — я слыхал, Дубровский нападает не на всякого, и в убийствах ник­то его не обвиняет... Он сам был гвардейским офицером, он не захочет обидеть товарища». «О, как должен я ненавидеть того — но чувствую, теперь в сердце моем нет места ненависти». Владимир Дубровский под влиянием некоторых обстоятельств и людей изменился: на­учился любить и прощать, уважать себя и других. Именно это и вызывает уважение в главном герое.