Вспомните изученные произведения и отметьте пять верных утверждений. Предисловие к "Герою нашего времени" появляется уже в первом издании произведения.
Благодаря книгам в библиотеке Онегина Татьяна узнает внутренний мир героя.
Ярославну и Татьяну Ларину нельзя охарактеризовать как национальные женские образы.
Чайльд Гарольд - это романтический герой.
Безумие Офелии оказывается ясновидящим: символика подаренных ею героям цветов предопределяет их судьбу.
"Герой нашего времени" создан по мотивам "Евгения Онегина".
Гордыня Эдипа не позволила герою вовремя увидеть истину. Она будто ослепила его.
Пушкин не считал Чацкого умным человеком.
Жанр романа традиционно совмещает проблематику масштабную, достойную эпоса, и лирическую форму.
Дихаючи полум’ям і димом, летів на схід дракон. У вагонах-коробках він віз тисячі людей на каторгу. Інколи спецешелон зупинявся, і тоді сам начальник поїзда біг і перевіряв, чи на місці арештований Григорій Многогрішний. Коли приїхали на місце, до океану, виявилося, що арештант утік, і сотні вигнанців з вітчизни пораділи за свого мужнього товариша.
Цим же шляхом їхав блискучий і комфортабельний "Тихоокеанський експрес нумер один", везучи привілейованих пасажирів, шукачів пригод, у казковий край, ельдорадо. Адже там водилися усурійські тигри, чарівний корінь женьшеню, котрих описав
Арсеньєв у знаменитому творі "Дерсу Узала". Цим поїздом їхав майор Медвин, зверхньо поглядаючи на пасажирів, які, на його думку, рано чи пізно опиняться в нього "під слідством". Тут йому повідомляють, що втік засуджений на 25 років авіатор Многогрішний, котрого майор допитував і мучив два роки, а все-таки не міг зломити, тому й ненавидів.
А перед утікачем була безмежна чотириярусна тайга. Він біг нею до знесилення, знаходив якісь корінці та ягідки, щоб підкріпитися. Довелося забрати в бурундучка горіхи — його запас на зиму, і це був єдиний злочин юнака. У тайзі не видно було ніяких ознак людського життя. Тільки на березі річки знайшов іржавий ніж. Почувши крик про до , кинувся рятувати мисливця, на якого напав ведмідь, і втратив свідомість.
Коли Григорій Многогрішний прийшов до тями, то побачив себе у світлиці, схожій на ту, що була вдома; побачив дівчину, яку звали Наталкою, як і його сестру, й жінку, схожу на його матір. Це була родина тигроловів Сірків, вихідців з України. Він урятував Наталку, а Сірки виходили його, не питаючи, хто він і звідки. Григорій дізнався, що Сірки ловлять тигрів живцем і здають їх у Хабаровськ. За це їм платять товаром — так і живуть. У цей край приїхали морем давно, потихеньку освоювали пущу. При роботящих руках тут роздолля — і ліс, і риба, і звір, і ягода, і хліб родить, — тільки працюй. Це була нова, щасливіша Україна, де селища розташовані за сотні кілометрів одне від одного, але називалися: Київ, Чернігівка, Полтавка, Катеринослав. Сірчиха розпитувала про нинішню, справжню Україну, і Многогрішному не хотілося засмучувати її, розказувати, яке лихо там скоїлося й коїться.
Коли Григорій одужав, Сірки взяли його з собою полювати на ізюбрів (оленів), молоді роги яких були сировиною для цінних ліків. Юнак подружився з Грицьком, сином Сірка, закохався в Наталку. Але й він і вона були гордими, не признавалися в цьому навіть собі. Тільки змагалися між собою. Наталка володіла мисливськими навичками нарівні з чоловіками. Григорій теж виявився вправним стрільцем, сміливим і допитливим мисливцем.
Настала осінь. Грицько і Григорій оселилися на дальній Сірковій заїмці, ловили рибу, стріляли качок і носили сіно, їли виноград. Аж тут Григорія вкусила гадюка, і ніяке лікування не допомагало. Та за чотири дні організм сам подужав отруту. Тут приїхала Наталка. Побачивши, що хлопці живі-здорові, зробила навмисно байдуже лице.
Взимку Сірки й Григорій полювали на білок. Одного разу, блукаючи самотою, Григорій натрапив на стадо вепрів. Довелося залізти на дерево. На морозі довго не всидиш. Пішов у завірюху, без сірників, без путньої зброї. І заблукав. Присів відпочити та й заснув. Прокинувся від того, що його лизав Наталчин пес Заливай. Дівчина його відшукала. Пішли далі й заблукали вже вдвох. Довелося пересиджувати хуртовину в буряні під скелею. Наталка біля нього задрімала, А він не втримався й поцілував її крадькома.
Наталка прокинулася, спалахнула й пішла геть, а юнак довго мучився, картав себе, думаючи, що образив дівчину.
Йшли додому безупинно день і ніч, щоб устигнути на Різдво. І таки встигли, відсвяткували, додержуючись усіх зворушливих і поетичних народних обрядів.
Автор сочувствует и сопереживает гувернантке. Скромная воспитанная девушка не в силах возразить что - либо на доводы хозяина, который ищет повод, чтобы урезать ей жалование. Все действия хозяина, на мой взгляд, несправедливы по отношению к девушке. И если тем самым, он хочет научить её защищаться и отстаивать себя , то это грубый метод воспитания. Легко давать советы, как быть сильным ! Не вижу в данной истории за что можно осуждать и что можно высмеять в девушке. Нерешительность в её положении вполне понятна. Она гувернантка, он - хозяин, не будем забывать время, в которое был написан рассказ. Если бы девушка начала отстаивать себя вряд ли она потом нашла какую - либо работу. Уж положительных рекомендательных писем ей точно не видать.
Тоска
Извозчик пытается поделиться со своим несчастьем с пассажирами . У него умер сын и всё, что ему нужно это немного внимания и участия, но вот поддержки со стороны людей ему не найти и единственным молчаливым слушателем является его лошадь. Чехов сочувствует Иону Потапову ( извозчику) Этот рассказ о том, как одинок может быть человек в мире людей.
Два грустных произведения, в которых , несомненного, затрагивается " образ маленького человека" . В рассказах показан внутренний мир героев, их переживания, их желание быть услышанными .