Константин Симонов
Майор привез мальчишку на лафете.
Погибла мать. Сын не с ней.
За десять лет на том и этом свете
Ему зачтутся эти десять дней.
Его везли из крепости, из Бреста.
Был исцарапан пулями лафет.
Отцу казалось, что надежней места
Отныне в мире для ребенка нет.
Отец был ранен, и разбита пушка.
Привязанный к щиту, чтоб не упал,
Прижав к груди заснувшую игрушку,
Седой мальчишка на лафете спал.
Мы шли ему навстречу из России он махал войскам рукой...
Ты говоришь, что есть еще другие,
Что я там был и мне пора домой...
Ты это горе знаешь понаслышке,
А нам оно оборвало сердца.
Кто раз увидел этого мальчишку,
Домой прийти не сможет до конца.
Я должен видеть теми же глазами,
Которыми я плакал там, в пыли,
Как тот мальчишка возвратится с нами
И поцелует горсть своей земли.
За все, чем мы с тобою дорожили,
Призвал нас к бою воинский закон.
Теперь мой дом не там, где прежде жили,
А там, где отнят у мальчишки он.
Подробнее - на -
Объяснение:
опис села Димки
історія родини Василя та Докії
весілля Парасинки і Тодорики
розмова Івоніки з Докією
сільска праця
роздуми Сави про Рахіру
поїздка Івоніки до міста, щоб відкупити Михайла від служби у війську
Михайло мріяв про панську наймичку Анну
кохання Анни до Михайла
освідчення Михайла
Михайло їде на військову службу до міста
сумування за Анною
незадоволення Сави ходінням батька до Михайла
мати свариться з Савою, дорікає його Рахірою
Михайло приходить у відпуску на Великдень
зустріч Анни і Рахіри
Михайло у відпусці. Обіцяє одружитися з Анною
загибель теляти, що належило Саві
сава вбиває брата
страждання батьків
народження близнюків у Анни
загибель блізнюків Анни
через 6 років Анна виходить заміж за брата Докії, Петра
Константин Симонов
Майор привез мальчишку на лафете.
Погибла мать. Сын не с ней.
За десять лет на том и этом свете
Ему зачтутся эти десять дней.
Его везли из крепости, из Бреста.
Был исцарапан пулями лафет.
Отцу казалось, что надежней места
Отныне в мире для ребенка нет.
Отец был ранен, и разбита пушка.
Привязанный к щиту, чтоб не упал,
Прижав к груди заснувшую игрушку,
Седой мальчишка на лафете спал.
Мы шли ему навстречу из России он махал войскам рукой...
Ты говоришь, что есть еще другие,
Что я там был и мне пора домой...
Ты это горе знаешь понаслышке,
А нам оно оборвало сердца.
Кто раз увидел этого мальчишку,
Домой прийти не сможет до конца.
Я должен видеть теми же глазами,
Которыми я плакал там, в пыли,
Как тот мальчишка возвратится с нами
И поцелует горсть своей земли.
За все, чем мы с тобою дорожили,
Призвал нас к бою воинский закон.
Теперь мой дом не там, где прежде жили,
А там, где отнят у мальчишки он.
Подробнее - на -
Объяснение:
опис села Димки
історія родини Василя та Докії
весілля Парасинки і Тодорики
розмова Івоніки з Докією
сільска праця
роздуми Сави про Рахіру
поїздка Івоніки до міста, щоб відкупити Михайла від служби у війську
Михайло мріяв про панську наймичку Анну
кохання Анни до Михайла
освідчення Михайла
Михайло їде на військову службу до міста
сумування за Анною
незадоволення Сави ходінням батька до Михайла
мати свариться з Савою, дорікає його Рахірою
Михайло приходить у відпуску на Великдень
зустріч Анни і Рахіри
Михайло у відпусці. Обіцяє одружитися з Анною
загибель теляти, що належило Саві
сава вбиває брата
страждання батьків
народження близнюків у Анни
загибель блізнюків Анни
через 6 років Анна виходить заміж за брата Докії, Петра