Спершу, розглянемо нещасного рицаря, як нещасного божевільного, що блукає по світу задля вгамування своїх рицарських фантазій та поривів до З одного боку Дон Кіхот заслуговує на співчуття, так як людина не при собі, і тільки шкодить цьому світові(у чому невинний, і отримує на горіхи). Це, постать Дон Кіхота з темного боку, але ж..
З іншого боку, головний герой роману Сервантеса заслуговує на величезну повагу, так як людина має свої мрії, свій, чудовий, внутрішній світ, йде впевнено до своєї "мети", і вірить у свою мету. Я для себе обираю другий варіант тлумачення образу Дон Кіхота, адже його характеру притаманні такі риси, які майже усі люди сьогодення втратили, і повернути вже не в змозі...
В «Преступлении и наказании» более 90 персонажей, из них около десятка центральных, имеющих резко очерченные характеры, взгляды, важную роль в развертывании сюжета. Роман идеологический, философский. Известно, что Достоевский первоначально предполагал назвать роман «Пьяненькие» и, что Мармеладов должен был стать его центральным героем. Замысел изменился, Мармеладов отступил перед Раскольниковым на задний план, но авторское отношение к нему не перестало быть противоречивым и сложным: безвольный пьянчуга, жену довел до чахотки, дочь пустил по «желтому билету», сам опустился ниже некуда, но одновременно автор всем повествованием взывает: «О, люди, возымейте к нему хоть каплю жалости: учтите и то, что впервые он был уволен со службы не за пьянство, а по изменению в штатах», т.е. по сокращению. Как известно, действие в романе происходит в 1865 г. Это был самый разгар эпохи реформ, ломки чиновничьего аппарата. Мелких служащих, потерявших в это время должность, насчитывалось немало, и гибли в первую очередь наиболее слабые.Развитие замысла романа:«Еще на каторге думал о чем-то подобном».1855 г. – « Роман мой называется « Пьяненькие «и будет связан с теперешним вопросом о пьянстве».2-я половина 1865 г. – работа над произведением, которое назвал психологическим отчетом одного преступления.В конце 1865г. « Я сжег все. Новая форма, новый план меня увлек, и я начал все сызнова».1866 г. – роман опубликован в журнале «Русский вестник». «Петербург, за ним Москва, а до некоторой степени вся Россия находятся чуть не на военном положении: аресты, обыски и пытки идут беспрерывно».Роман «Преступление и наказание» – суровый приговор общественному строю, основанному на власти денег, на унижении чело: века, страстное выступление в защиту человеческой личности.
Спершу, розглянемо нещасного рицаря, як нещасного божевільного, що блукає по світу задля вгамування своїх рицарських фантазій та поривів до З одного боку Дон Кіхот заслуговує на співчуття, так як людина не при собі, і тільки шкодить цьому світові(у чому невинний, і отримує на горіхи). Це, постать Дон Кіхота з темного боку, але ж..
З іншого боку, головний герой роману Сервантеса заслуговує на величезну повагу, так як людина має свої мрії, свій, чудовий, внутрішній світ, йде впевнено до своєї "мети", і вірить у свою мету. Я для себе обираю другий варіант тлумачення образу Дон Кіхота, адже його характеру притаманні такі риси, які майже усі люди сьогодення втратили, і повернути вже не в змозі...