Все во по рассказу хлеб для собаки, по отвечать достаточно объемно
1. Когда герой рассказа принял решение делиться своими обедом с самым голодным.
2. По какому принципу он выбирает самого голодного?
3. как отец гражданской войны отнёсся к поступку сына?
4. объясните слова отца:"чайной ложкой моё не вычерпаешь, сынок"
какое настроение было у владимира дубровского после смерти отца ? он чувствовал душевное беспокойство, винил себя в том, что не уберег. внешне был сдержан. не мог ни молиться, ни плакать.
каково поведение чиновников, которые пришли троекурову во владении имением ? они приказы, ведут себя нетерпимо по отношению к людям, вызывая их раздражение.
почему владимир дубровский не разрешает крепостным расправиться с чиновниками ?
он не любил агрессию, не хотел становится марионеткой в их руках. кроме того, он - благородный человек и не мог допустить расправы.
захар беркут є одним з головних персонажів. навіть повість названа його іменем.
цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. було йому дев'яносто років. на своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів.
«високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. бо не дивлячись на старість, захар став надійною опорою для односельців. був розумним, справедливим, благородним. радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. старий беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.
захар беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння. тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.
автор симпатизує своєму герою. приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. описує дуже детально, як нікого іншого. зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. навіть умираючи, захар беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим».