Образ Петербурга играет очень важную роль и наверное и это могло послужить причиной убийства. Описание этого города очень сложно, нужно вникнуть в каждую деталь.
Достоевский показал этот город очень мрачным,серым,унылим,скучным. По всюду ходили пьяные люди,разврат,грабеж и убийства происходили на его улицах. И главному герою было трудно жить в такой обстановке,да и не только ему было трудно и всем крестьянам,так как работы не было, и бедным людям не куда было идти. Но важно отметить то,что не все кварталы этого города были так ужасны и скверны, были и кварталы богатых, но Достоевскому было наверно скучно описывать жизнь богатых людей, он решил показать как жили именно те люди, у которых жизнь была очень сложной. И весь образ города давил на психику Раскольникова,и его состояние ухудшалось день за днем.Город Петербург в те времена был беден и жалок,потому что и его строения были выкрашены в желтый и коричневый цвет,а обычно желтым цветом красили психиатрические больницы. И это же описывало народ,который жил в этих домах.
Достоевский очень точно и мелочно описал столицу Российской империи,что я увидела его будто своими глазами!
Хехе как-то так) конечно мало) но добавь там) расписать можно
Бен, професійний льотчик, займався зйомкою фільму про акул, тому що роботу із професії знайти було складно, вік його для льотчика були «критичним», а «гроші, які він ощадливо збирав два роки, літаючи над розпеченою пустелею, давали можливість дружині пристойно жити в Кембриджі ». Йому « потрібно було швидко заробити побільше грошей, і з’явилася така можливість». Відправляючись на зйомку у загублену в море Акулячу бухту, Бен взяв із собою десятилітнього сина Дэви – «самотньої, неприкаяної дитини, що у десять років почувала, що мати їм не цікавиться, а батько – чужа людина, різк і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкі хвилини, коли вони бували разом ». Коли Бен залишався наодинці із хлопчиком, він випробовував каяття совісті й почуття провини, що не може налагодити довірчих відносин із сином, не знаходить шляхи до його серця: «Бену хотілося чим-небудь порадувати хлопчика, але за багато років йому це жодного разу не вдавалося, а тепер, видно, було пізно». Бена ж всі його питання дратували й він був різань із Дэви. Грубуваті й глузливі слова батька зачіпали й кривдили хлопчика. Син бентежився й усе більше й більше замикався в собі. Відносини між батьком і сином були складними й здавалося зовсім неможливим, що вони коли-небудь знайдуть загальну мову, якби ні «його величність випадок». Жаль тільки, що випадок цей ледь не позбавив їхній обоє життів.
Образ Петербурга играет очень важную роль и наверное и это могло послужить причиной убийства. Описание этого города очень сложно, нужно вникнуть в каждую деталь.
Достоевский показал этот город очень мрачным,серым,унылим,скучным. По всюду ходили пьяные люди,разврат,грабеж и убийства происходили на его улицах. И главному герою было трудно жить в такой обстановке,да и не только ему было трудно и всем крестьянам,так как работы не было, и бедным людям не куда было идти. Но важно отметить то,что не все кварталы этого города были так ужасны и скверны, были и кварталы богатых, но Достоевскому было наверно скучно описывать жизнь богатых людей, он решил показать как жили именно те люди, у которых жизнь была очень сложной. И весь образ города давил на психику Раскольникова,и его состояние ухудшалось день за днем.Город Петербург в те времена был беден и жалок,потому что и его строения были выкрашены в желтый и коричневый цвет,а обычно желтым цветом красили психиатрические больницы. И это же описывало народ,который жил в этих домах.
Достоевский очень точно и мелочно описал столицу Российской империи,что я увидела его будто своими глазами!
Хехе как-то так) конечно мало) но добавь там) расписать можно
Бен, професійний льотчик, займався зйомкою фільму про акул, тому що роботу із професії знайти було складно, вік його для льотчика були «критичним», а «гроші, які він ощадливо збирав два роки, літаючи над розпеченою пустелею, давали можливість дружині пристойно жити в Кембриджі ». Йому « потрібно було швидко заробити побільше грошей, і з’явилася така можливість».
Відправляючись на зйомку у загублену в море Акулячу бухту, Бен взяв із собою десятилітнього сина Дэви – «самотньої, неприкаяної дитини, що у десять років почувала, що мати їм не цікавиться, а батько – чужа людина, різк і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкі хвилини, коли вони бували разом ». Коли Бен залишався наодинці із хлопчиком, він випробовував каяття совісті й почуття провини, що не може налагодити довірчих відносин із сином, не знаходить шляхи до його серця: «Бену хотілося чим-небудь порадувати хлопчика, але за багато років йому це жодного разу не вдавалося, а тепер, видно, було пізно».
Бена ж всі його питання дратували й він був різань із Дэви. Грубуваті й глузливі слова батька зачіпали й кривдили хлопчика. Син бентежився й усе більше й більше замикався в собі.
Відносини між батьком і сином були складними й здавалося зовсім неможливим, що вони коли-небудь знайдуть загальну мову, якби ні «його величність випадок». Жаль тільки, що випадок цей ледь не позбавив їхній обоє життів.