1. Во-первых, городничий – глуп, как сивый мерин. 2. Почтмейстер точь-в-точь департаментский сторож Михеев; должно быть, также, подлец, пьёт горькую. 3. Надзиратель за богоугодным заведением Земляника – совершенная свинья в ермолке. 4. Смотритель училищ протухнул насквозь луком. 5. Судья Ляпкин‑Тяпкин в сильнейшей степени моветон. 6. А впрочем, народ гостеприимный и добродушный. Прощай, душа Тряпичкин. Я сам, по примеру твоему, хочу заняться литературой. Скучно, брат, так жить; хочешь наконец пищи для души. Вижу: точно нужно чем‑нибудь высоким заняться. Пиши ко мне в Саратовскую губернию, а оттуда в деревню Подкатиловку.
Федько: "Це був чистий розбишака-халамидник. Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька... Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти, - граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж, неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці... Битись з ним і не пробуй - перший по силі на всю вулицю... Якби він схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить..."
Толя: "Толя то був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав. Але цей халамидник неодмінно спокушав його, і бідненький Толя приходив додому задрипаний, подраний, з розбитим носом..."
Во-первых, городничий – глуп, как сивый мерин.
2.
Почтмейстер точь-в-точь департаментский сторож Михеев; должно быть, также, подлец, пьёт горькую.
3.
Надзиратель за богоугодным заведением Земляника – совершенная свинья в ермолке.
4.
Смотритель училищ протухнул насквозь луком.
5.
Судья Ляпкин‑Тяпкин в сильнейшей степени моветон.
6.
А впрочем, народ гостеприимный и добродушный. Прощай, душа Тряпичкин. Я сам, по примеру твоему, хочу заняться литературой. Скучно, брат, так жить; хочешь наконец пищи для души. Вижу: точно нужно чем‑нибудь высоким заняться. Пиши ко мне в Саратовскую губернию, а оттуда в деревню Подкатиловку.
Федько: "Це був чистий розбишака-халамидник. Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька... Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти, - граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж, неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці... Битись з ним і не пробуй - перший по силі на всю вулицю... Якби він схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить..."
Толя: "Толя то був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав. Але цей халамидник неодмінно спокушав його, і бідненький Толя приходив додому задрипаний, подраний, з розбитим носом..."
Объяснение: