Вопросы по произведению «тихий дон» 1. как и почему так реагируют на свершившуюся революцию казаки? 2. григорий мелехов. почему он принимает революцию 1917 года, хотя во многом сомневается? 3. изварин, подтёлков, их влияние на григория мелехова. 4. каково душевное состояние григория после
такой политической мешанины, почему он переходит на сторону белых? заранее
Гоголь з великою любов’ю і старанністю описував кожного свого персонажа. Він був справжнім художником, який зумів втілити візуальний образ у слові. Кожен його персонаж яскравий і запам’ятовується, а створені ним образи назавжди увійшли в історію світової літератури. З цієї точки зору цікавим видається образ Тараса Бульби в повісті Гоголя, робота над якою зайняла у автора понад 10 років.
Для створення образу потрібно врахувати безліч чинників. Наприклад, характер, зумовлює поведінку героя, прототипи образу і зовнішність. Відомо, що у Бульби був вороний кінь на прізвисько Чорт, який все ще витримував важке тіло козака. Тарас був не дуже високим, але великим людиною. Бульба не простий козак, у нього є військовий чин полковника. Тарас Бульба у тексті повісті характеризується як впертий чоловік, що ратує за правду і справедливість. З першого розділу читач дізнається, що Бульба негативно ставиться до тих, хто вирішив перейняти польські звичаї. Він вважав себе активним поборником християнської віри: якщо дізнавався Бульба про те, що орендарі гнобили простих селян, козак брав в руки шаблю і влаштовував розправу. Бульба був досить шанованою козаком на Січі. До його думки прислухалися й інші запорожці, і кошовий. Можна сказати, що Тарас був хорошим лідером, однак, все ж йому трохи не вистачало делікатності у вирішенні деяких завдань. Бульба відрізнявся своєю лютістю (так думали й самі козаки, після того, як обрали Бульбу отаманом). Образ Тараса Бульби в повісті Гоголя розкривається завдяки сюжетним поворотам. Так, у першій главі Бульба несподівано зустрічає своїх синів, влаштовуючи кулачний бій з Остапом. Метою цієї колотнечі була перевірка: чи наважиться Остап підняти руку на батька, який образив його? Бульба був радий результатом, і бійка закінчилася так само швидко, як і почалася. Тарас хоче виховати своїх синів правильно, побоюючись, що материнська турбота изнежит їх, а розгульне життя на Січі – погубить. Сам Тарас їде на Січ з однією метою: похвалитися перед запорожцями Андрієм і Остапом і згадати козацьку молодість. Він любить і піклується про своїх синів. П думку Бульби характер може загартовуватися тільки в битвах. Коли Андрій втомлювався від побутових дрібниць походу, Тарас підбадьорював його словами: «Терпи козак, отаманом будеш!»
Говорити про стосунки запорожця з дружиною складно. Бульба рідко буває вдома, ні в що не ставить її слова, забороняє занадто довго знаходитися поруч із дітьми. Але для того часу таке ставлення цілком вкладалося в поняття «норма».
Бульба досить мстива людина. Щоб звести рахунки з ляхами за вбитого сина і розплатитися зі шляхтою за утиски селян, Бульба збирає військо і знову йде війною на Польщу. В цей раз не було ніяких тривалих облог: все на своєму шляху Бульба спалив дотла, одержимий жагою помсти і справедливості.
Доля Тараса Бульби склалася трагічно. Читачеві нічого не відомо про минулі прикрощі Тараса, можна лише припустити, що неприємності були пов’язані з козачеством і набігами на Запорізьку Січ. Остап і Андрій багато значать для Тараса, він бачить, як вони поступово перетворюються з боязких хлопців, які нещодавно закінчили семінарію, в міцних чоловіків, сміливо б’ються з ворогом. Він пишається Остапом, який безстрашно йде в бій і знає яку тактику обрати для нападу, і Андрієм, який здійснював таке, яке б ні один козак не зміг повторити. Спочатку Бульба не вірив словами Янкеля про те, що молодший син кинув запорожців заради полячки, але незабаром сам в цьому переконався. Бульба бачить свого сина на чорному коні – Андрій веде в бій польське військо. «Не витримав Тарас і закричав: «Як?.. Своїх?.. Своїх, чортів сину, своїх б’єш?»»
Тарас наздоганяє Андрія, дивиться йому в очі, задає питання про те, як він міг так вчинити. Але Андрій не відповідає батькові. Мабуть, фінальним розчаруванням для Тараса були останні слова Андрія. Не Вітчизну і козаків він згадував перед смертю, Андрій вимовив ім’я панночки.
Бульба не міг змиритися з тим, що його син так легко відмовився від усього, що виховував у ньому батько роками. Збудовані ідеали виявилися для Тараса Бульби важливіше життя рідного сина.
Старшого сина Остапа, забрали в полон. Тарас використовує будь-яку можливість, щоб врятувати його. Він йде на небезпечну справу, ризикує своїм життям кілька разів, але домагається свого. Бульбі-старшому вдалося хоч на мить подивитися на цього козака, Остапа Бульбенко, чиє життя перервалася занадто рано. Так Бульбу позбавили всього того, що було йому дорого: один син зрадив його, другий, хоч і був гідним сином свого батька, страчений в Дубно, старі друзі і товариші загинули в боях під Польщею або в битвах з татарами, а Січ розграбована. Все нове було для Тараса на Січі, нерідне. Сенсом життя Тараса Бульби була Запорізька Січ, свобода і християнська віра. Три стовпи його світоустрою, які зруйнувалися.
Эпитеты: Лес лиловый, золотой, багряный;
Над светлою поляной; желтою резьбой;
В лазури голубой;
В листве сквозной; мертвое молчанье; в синей вышине; янтарный отблеск; пурпурный блеск огня и злата; осенней чащи помертвелой; в пустынной тишине ночной; с туманной высоты небес; О, мертвый сон осенней ночи!
О, жуткий час ночных чудес! В сребристом и сыром тумане; Морозный светится пожар.
Сравнения: Лес, точно терем расписной;
Веселой, пестрою стеной
Стоит над светлою поляной; Как вышки, елочки темнеют; Просветы в небо, что оконца; И Осень тихою вдовой
Вступает в пестрый терем свой. Воздушной паутины ткани
Блестят, как сеть из серебра.
И, точно белый лепесток,
На паутине замирает; Лес, белым светом залитой,
Своей застывшей красотой
Как будто смерть себе пророчит.