Вопросы на знание сюжета романа «Отцы и дети». Каков основной конфликт в «Отцах и детях»? Показана в романе борьба двух поколений или двух идеологий?
Кто из персонажей романа сразу приковывает к себе внимание, вызывает сочувствие? Кто может быть назван героем своего времени? Почему вы так думаете?
Как выглядит в изображении Тургенева поколение «отцов» (братья Кирсановы, Василий Иванович Базаров)? Что вы думаете об их отношении к молодому поколению? Сочувствует им автор или презирает их?
Какова сущность идейных споров между «отцами» и «детьми»? На чьей стороне Тургенев?
Как вы полагаете, почему именно Павел Петрович Кирсанов стал главным противником Базарова? Что дает для характеристики каждого из них сцена дуэли?
Каковы взгляды Базарова? Чем он вас привлекает (или отталкивает)? Почему Тургенев показывает его одиноким не только в стане «отцов», но и среди «детей»?
Докажите, что Базаров — борец и мыслитель. В чем сущность базаровского нигилизма? Имеет ли он моральное право называть себя самоломанным?
Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.