Во и задания к главе «Тамань»
Эпизод 1. Проанализируйте диалог слепого и девушки ундины ночью на берегу моря со слов «Так около часа» до слов «Я насилу дождался утра». Как в эпизоде проявляется характер Печорина? Зачем ему нужно было «достать ключ» к загадке контрабандистов?
Эпизод 2. Проанализируйте портрет девушки ундины и рассуждения Печорина о женской красоте со слов «Вдруг что то похожее на песню поразило мой слух» до слов «...те же загадочные речи, те же прыжки, странные песни». Какую оценку дает ей Печорин и как это характеризует его самого?
Эпизод 3. Проанализируйте эпизод схватки Печорина с девушкой в лодке со слов «Часа через два, когда все на при стани умолкло...» до слов «...что я ничего не мог расслышать». Дайте оценку Печорину в этой сцене. Какие слова в описании его душевного состояния являются ключевыми?
— Что удивило Печорина в жителях Тамани? Подтвердите свои мысли цитатами.
— Почему Печорин называет контрабандистов «честными»? Почему ему грустно в конце их истории? Что это проясняет в его характере?
— Какую позицию Печорина по отношению к людям подчеркивает автор?
— Какой смысл в том, что в главе «Тамань» рассказчиком выступает сам герой?
Композиторы, писатели, поэты часто описывают природу, как нечто живое, наделяя ее разными характерами.
Весна – это олицетворение жизни, молодости, и все звуки весны яркие, радостные. Пение птиц, журчание ручья, веселый звон капели – все говорит о пробуждении природы. И даже первый весенний гром резвится и играет, а птицы и деревья весело вторят ему.
Сменяя весну, приходит красное лето. Звуки становятся чуть тише и плавнее. Под палящими лучами дневного солнца стихают крики птиц. Все как будто замирает в ожидании прохладного вечера. Мелодия летнего дождя спокойная и теплая.
Летом лес наполнен разнообразием птичьих голосов. Здесь можно услышать и трель соловья, и монотонное кукование, и стук дятла, эхом отдающийся по всему лесу.
По вечерам слышно, как стрекочут кузнечики, а под тихий плеск реки жалобно плачет иволга.
Дни становятся короче. Унылая осень сменяет полную жизни летнюю пору. Но несмотря на свою унылость, осень была любимым временем года А. С. Пушкина. Своею тихою прощальною красой она была ему мила: «Из годовых времен я рад лишь ей одной» . Осень Пушкин украсил пышными, багряными и золотыми красками. Но в увядании природы слышатся печальные, минорные звуки: прощальные крики улетающих стай, медленные хороводы падающих листьев, тихий стук дождя.
Природа уснула, укрывшись пушистым одеялом искристого белого снега. В ясный зимний день весело потрескивает морозец, далеко разносится звонкий скрип снега.
Но вот наступает вечер, и за окном уже слышно завывание вьюги, похожее на плач ребенка.
Это разнообразие музыки, звуков, цвета не перестает удивлять нас своей красотой и величием.
Так и у каждого человека как частички живой природы звучит в душе своя неповторимая мелодия. В течение всей нашей жизни радостная и печальная, унылая и восторженная музыка меняется, подобно временам года.
1б
2г (Пісні Марусі Чурай "Засвіт встали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні","Ой не ходи ,Грицю... ")
3 В
4.в Поет — головний герой "Давньої казки" Лесі Українки — шкільний твір, приклад учнівського твору).
5г (З дитинства: дощ — Василь Голобородько,)
6а (Іва́н Карпе́нко-Ка́рий (справжнє прізвище — Тобілевич)
2.Г
3. Що ж це за ціна, якою вимірювалася споконвічно бажана людством воля? Це - власне життя! Коцюбинський доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна виборити лише життям. І це стосується не тільки героїв оповідання - Остапа та Соломії, здатних на все заради волі. Я вважаю, що в їх образі письменник узагальнив увесь поневолений український народ, який вже ставав на революційний шлях. У уяві М. Коцюбинського поневолене селянство - це вже не "віл у ярмі". Саме для того, щоб показати "жевріння іскри у попелі", автор насичує оповідання показом тієї ціни, тих жахливих пригод, які на кожному кроці чекали на втікачів від панського ярма, коли "почуття дійсності втрачалося".Найвищу ціну заплатили герої М. Коцюбинського за волю, за щасливе життя. Сум і відчай наповнює душу після прочитання твору. Але, незважаючи на трагічну кінцівку оповідання, автор возвеличує волелюбність рідного народу, для якого шлях до щастя - це самовіддана боротьба за волю та незалежність.
4.Ні не можна тому що справжній князь знав би що смерті одного дракона буде людям замало і тому що справжній друг буде робить все для того, щоб ти жив і не потрапив в якусь халепу.
5.Вітька Горобець цитатна характеристика Неповних 14 років Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий, швидкий… Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти. Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити. Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться. Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний. — Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками.— І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.
1.Твір "Місце для дракона актуальний для сьогодення тому, що він написаний саме для сьогодення і саме про наш народ. Про народ, сили якого підупадають, якщо йому нема кого проклинати. Про народ ліриків, а не воїнів. Про юрбу, яка "об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя". Твір цей не втрачає своєї актуальності і в наш час. Він учить нас, що зі злом, несправедливістю треба боротися, але так, щоб не скоїти ще більшого зла, бо далеко не всіма шляхами можна дійти праведного діяння. І ніколи неправда не може бути на благо людині. Гіркий досвід героя роману вчить нас: не можна побудувати справедливості неправедними діями, не можна стати щасливим на нещасті інших. Лише з добра можуть вирости зернятка добра, а зло породить ще більше зло. Але і добро слід робити чистими руками, не заплямованими людською кров’ю. Ця повість підштовхує до серйозних роздумів, переосмислення цінностей, підштовхує з’ясувати для себе, що є добро, а що – зло, яку величезну цінність має людське життя, яке не маєш права зганьбити й відібрати. Твір змушує нас замислитись і над загальнолюдськими проблемами: чи може зло породити добро, чи кожен гріх можна спокутувати, що керує вчинками окремих людей?
Объяснение: