Програмний маніфест Свіфта-сатирика. У першій частині книги читач сміється над безглуздою зарозумілістю ліліпутів. У другій, в країні велетнів, змінюється точка зору, і з’ясовується, що наша цивілізація заслуговує такого ж осміяння. У третій висміюється, з різних сторін, зарозумілість людської гордині. Нарешті, у четвертій з’являються мерзенні єгу як концентрат споконвічної людської природи, не облагородженої духовністю. Свіфт, як звичайно, не вдається до моралізаторських повчань, надаючи читачеві можливість зробити власні висновки — вибрати між єгу та їх моральним антиподом, химерно втіленим в кінську форму.
Програмний маніфест Свіфта-сатирика. У першій частині книги читач сміється над безглуздою зарозумілістю ліліпутів. У другій, в країні велетнів, змінюється точка зору, і з’ясовується, що наша цивілізація заслуговує такого ж осміяння. У третій висміюється, з різних сторін, зарозумілість людської гордині. Нарешті, у четвертій з’являються мерзенні єгу як концентрат споконвічної людської природи, не облагородженої духовністю. Свіфт, як звичайно, не вдається до моралізаторських повчань, надаючи читачеві можливість зробити власні висновки — вибрати між єгу та їх моральним антиподом, химерно втіленим в кінську форму.