З ім’ям Байрона пов’язана ціла епоха у розвитку не тільки англійської, але й світової літератури XIX сторіччя – епоха романтизму. Сучасників поета вражали надзвичайний масштаб його художніх відкриттів, неординарність поетичного мислення. Найбільш проникливі – насамперед Гете і Пушкін – відчули, що в художньому розвитку людство зробило крок вперед, оскільки у творчості Байрона видно нове ставлення до світу і людини в ньому. У європейському романтизмі не було іншого поета, який би стверджував таку позицію «самодержавства» особистості, яка протистоїть всьому навколишнього світу. Як писав В. Бєлінський, «це особистість, яка прийшла в обурення проти маси і в гордій повстанні своєму сперлася на саму себе». У цьому точному формулюванні відчувається і співчуття напрямку думок Байрона, і розуміння вразливості його творчої позиції, оскільки індивідуалізм поета, знаходячи крайні форми, знаменував не тільки силу, але і слабкість, небезпека ізоляції як героя, так і автора.
Ця вихідна суперечливість, подвійність художньо-філософських устремлінь англійського поета стали причиною неоднозначного ставлення до нього як сучасників, так і наступних поколінь. Визнання винятковість його особистості, феноменальною влади над серцями і розумом сучасників пояснювалося тим, що особистість поета і його творчість нерозривні. Тому романтичне поняття «життєтворчості» надзвичайно важливе в осмисленні творчого шляху художника, оскільки всі перипетії його драматичної долі не менш цікаві, ніж вірші та поеми.
З ім’ям Байрона пов’язана ціла епоха у розвитку не тільки англійської, але й світової літератури XIX сторіччя – епоха романтизму. Сучасників поета вражали надзвичайний масштаб його художніх відкриттів, неординарність поетичного мислення. Найбільш проникливі – насамперед Гете і Пушкін – відчули, що в художньому розвитку людство зробило крок вперед, оскільки у творчості Байрона видно нове ставлення до світу і людини в ньому. У європейському романтизмі не було іншого поета, який би стверджував таку позицію «самодержавства» особистості, яка протистоїть всьому навколишнього світу. Як писав В. Бєлінський, «це особистість, яка прийшла в обурення проти маси і в гордій повстанні своєму сперлася на саму себе». У цьому точному формулюванні відчувається і співчуття напрямку думок Байрона, і розуміння вразливості його творчої позиції, оскільки індивідуалізм поета, знаходячи крайні форми, знаменував не тільки силу, але і слабкість, небезпека ізоляції як героя, так і автора.
Ця вихідна суперечливість, подвійність художньо-філософських устремлінь англійського поета стали причиною неоднозначного ставлення до нього як сучасників, так і наступних поколінь. Визнання винятковість його особистості, феноменальною влади над серцями і розумом сучасників пояснювалося тим, що особистість поета і його творчість нерозривні. Тому романтичне поняття «життєтворчості» надзвичайно важливе в осмисленні творчого шляху художника, оскільки всі перипетії його драматичної долі не менш цікаві, ніж вірші та поеми.