1)Записки охотника — сборник небольших рассказов Ивана Тургенева, изданных под таким названием в 1852 году.
2)Рассказчик в «Записках охотника» — это любознательный, гармоничный и тонко чувствующий человек. Его интерес к окружающим искренний, и это не может не восхищать. Для него одинаково интересны все без исключения люди, с которыми ему довелось встретиться. И несомненной заслугой рассказчика является то, что он сумел так показать будничные события, что интерес к «Запискам охотника» не угасает даже теперь, когда после их написания очень много времени.
3)в составе "Записок охотника" 25 очерков, каждый из которых
обладает своим сюжетом и в то же время входит в единый
4)Все крестьянские дети, о которых говорится в рассказе, очень близки с природой, они буквально живут в единении с ней. С самого раннего детства они уже знают, что такое труд, самостоятельно познают окружающий мир. Этому работа дома и в поле, и во время выездов в «ночное». Поэтому с такой любовью и трепетным вниманием описывает их Тургенев. Именно такие дети - наше будущее.
Рассказ писателя не принадлежит только времени его создания, к 19 веку. Этот рассказ глубоко современен и своевременен во все времена. Сегодня, как никогда, требуется возврат к природе, к пониманию того, что надо её беречь и жить с ней в единении, как любимой матерью, но не мачехой. Воспитывать наших детей на труде и уважении к нему, на уважении к трудящемуся человеку. Тогда и окружающий нас мир изменится, станет чище и прекрасней.
5)Главные герои это 5 мальчиков Федя, Павлуша, Илюша, Костя и Ваня.
У людині все має бути прекрасним…» … і душа, і тіло, і думки…», — написав колись А. Чехов. Він розповів, якою, на його думку, має бути інтеліґентна людина. Це йе супермен із широкими плечима та досить прямолінійним розумом — а саме таким є сучасний герой.
Поняття краси в різних народів було різним. Давні греки оспівували красу людського тіла — його гармонію, силу, гнучкість. Тому головною подією життя грека стали Олімпійські ігри — ґрандіозне шоу краси й гармонії людини.
Канони краси завжди відображали економічний стан суспільства, його класовий розподіл, певне ставлення суспільства до жінок. Так, саме до жінок, бо навіть слово «мода» пов’язувалося саме з ними, жінками. Перші салони краси з’явилися вже у VI тисячолітті до нашої ери в долині річок Тигр та Євфрат. Єгиптяни серйозно переймалися проблемами жіночої краси. Про це свідчать знайдені в храмі Хатшепсут закам’янілі креми, туші, фарби для волосся. Уже в епоху Древнього Царства відомі плісировки та драпіровки тканини. Давні греки та римляни підкреслювали стійкість та суворість свого побуту. Одяг римлянина — тога, був ще й ознакою людини, яка мала громадянські права.
У середні віки церковні звичаї пропонували нехтувати тілом на догоду вихованню християнського духу. Отож оголювати частини тіла було гріхом, тому жінки мали вдягати безліч спідниць, накидок. Мусульманська релігія і сьогодні наказує жінці ховатися під паранджею — навіть її обличчя не повинен бачити ніхто, окрім її володаря-чоловіка. Бажання французьких кавалерів бачити в жінці тендітну Прекрасну Даму призвело до появи пишного вбрання — криноліну. Людські вади — лисина, крива шия і малий зріст спричинили появу перук, пишних комірців, високих підборів.
Розповсюдження моди у світі йшло через виникнення модних салонів, виробництво ляльок, видання цікавих журналів моди. Література, мистецтво, театр у свою чергу впливали на розвиток модного одягу. Театральна зала ставала подіумом, на якому демонструвалися вечірні туалети, ювелірні прикраси, чудернацькі капелюшки, парасольки, окуляри, навіть домашні тварини.
Іноді законодавцями модних дрібничок ставали літератори та діячі мистецтва. Французьких жінок навчила носити брюки письменниця Жорж Санд, якій було цікаво епатувати публіку своїм зовнішнім виглядом і у такий б давати зрозуміти, що в неї є такі самі права, як і в чоловіків. Краватки увійшли в моду у Франції завдяки перемогам принца Конде, який носив воєнний мундир хорватського полку. Краватки «а ля Конде» носили всі французи — і чоловіки, і жінки. Про те, як зав’язувати краватку, навіть друкували підручники! Автором одного з них був лорд Байрон, який вважав, що краватка ґенія має бути відповідного розміру та багряно-коралового кольору, бо пересічна людина навіть вузол краватки зав’яже без фантазії.
Двадцяте століття знову повернуло людину до культу гармонійно розвиненого тіла. Атол Бікіні, де 1946 року стався вибух під час випробування атомної бомби, дав назву пляжному одягу з уперше відкритими недозволеними раніше частинами людського тіла. Сьогодні назва «бікіні», якщо й асоціюється з вибухом, то скоріше із сексуальним. Першими вирішили відкрити торс зірки екрану — Б. Бордо, Д. Менсфілд. А нова мода «топлес» сьогодні сприймається як адекватна заміна одягу.
Сьогодні знову, як у часи давніх греків, людина може пишатися гарним тілом, розвинутим постійними фізичними вправами, вкритим гарною засмагою. Відродилося навіть мистецтво татуажу — картини, які вкривають тіло, сьогодні мають замінювати одяг, відображувати сутність душі, а не лякати ворога. Спорт, масаж, косметика — це цікаво й важливо, а одяг презирливо називають «ганчірками». Цінність має лише одяг «от кутюр»(від французького «висока мода»), виготовлений витонченим майстром із приводу якоїсь урочистої події.
У такій ситуації людина, яка не має можливості ходити до басейну, тренажерного залу, відвідувати курорти та салони модних кравців, мала б почувати себе якоюсь незграбною, неповноцінною. Але ж насправді зовнішній вигляд і одяг людини залежать від її смаку та наполегливості. Цікавий костюм можна зробити з речей, які навіть не пасують одна до одної, але їх може поєднати фантастична ідея господаря. Елітний басейн може замінити річка чи озеро, тренажерний зал ра кімната з килимком.
Не треба нехтувати собою. Зовнішній вигляд завжди є відбитком внутрішнього стану душі. То ж треба виглядати завжди елегантним, підтягнутим, здоровим, доброзичливим. Тоді й про тебе скажуть — яка красива людина!
1)Записки охотника — сборник небольших рассказов Ивана Тургенева, изданных под таким названием в 1852 году.
2)Рассказчик в «Записках охотника» — это любознательный, гармоничный и тонко чувствующий человек. Его интерес к окружающим искренний, и это не может не восхищать. Для него одинаково интересны все без исключения люди, с которыми ему довелось встретиться. И несомненной заслугой рассказчика является то, что он сумел так показать будничные события, что интерес к «Запискам охотника» не угасает даже теперь, когда после их написания очень много времени.
3)в составе "Записок охотника" 25 очерков, каждый из которых
обладает своим сюжетом и в то же время входит в единый
повествовательный цикл, скреплённый позицией рассказчика,
выступающего в роли действующего лица, охотника.
4)Все крестьянские дети, о которых говорится в рассказе, очень близки с природой, они буквально живут в единении с ней. С самого раннего детства они уже знают, что такое труд, самостоятельно познают окружающий мир. Этому работа дома и в поле, и во время выездов в «ночное». Поэтому с такой любовью и трепетным вниманием описывает их Тургенев. Именно такие дети - наше будущее.
Рассказ писателя не принадлежит только времени его создания, к 19 веку. Этот рассказ глубоко современен и своевременен во все времена. Сегодня, как никогда, требуется возврат к природе, к пониманию того, что надо её беречь и жить с ней в единении, как любимой матерью, но не мачехой. Воспитывать наших детей на труде и уважении к нему, на уважении к трудящемуся человеку. Тогда и окружающий нас мир изменится, станет чище и прекрасней.
5)Главные герои это 5 мальчиков Федя, Павлуша, Илюша, Костя и Ваня.
У людині все має бути прекрасним…» … і душа, і тіло, і думки…», — написав колись А. Чехов. Він розповів, якою, на його думку, має бути інтеліґентна людина. Це йе супермен із широкими плечима та досить прямолінійним розумом — а саме таким є сучасний герой.
Поняття краси в різних народів було різним. Давні греки оспівували красу людського тіла — його гармонію, силу, гнучкість. Тому головною подією життя грека стали Олімпійські ігри — ґрандіозне шоу краси й гармонії людини.
Канони краси завжди відображали економічний стан суспільства, його класовий розподіл, певне ставлення суспільства до жінок. Так, саме до жінок, бо навіть слово «мода» пов’язувалося саме з ними, жінками. Перші салони краси з’явилися вже у VI тисячолітті до нашої ери в долині річок Тигр та Євфрат. Єгиптяни серйозно переймалися проблемами жіночої краси. Про це свідчать знайдені в храмі Хатшепсут закам’янілі креми, туші, фарби для волосся. Уже в епоху Древнього Царства відомі плісировки та драпіровки тканини. Давні греки та римляни підкреслювали стійкість та суворість свого побуту. Одяг римлянина — тога, був ще й ознакою людини, яка мала громадянські права.
У середні віки церковні звичаї пропонували нехтувати тілом на догоду вихованню християнського духу. Отож оголювати частини тіла було гріхом, тому жінки мали вдягати безліч спідниць, накидок. Мусульманська релігія і сьогодні наказує жінці ховатися під паранджею — навіть її обличчя не повинен бачити ніхто, окрім її володаря-чоловіка. Бажання французьких кавалерів бачити в жінці тендітну Прекрасну Даму призвело до появи пишного вбрання — криноліну. Людські вади — лисина, крива шия і малий зріст спричинили появу перук, пишних комірців, високих підборів.
Розповсюдження моди у світі йшло через виникнення модних салонів, виробництво ляльок, видання цікавих журналів моди. Література, мистецтво, театр у свою чергу впливали на розвиток модного одягу. Театральна зала ставала подіумом, на якому демонструвалися вечірні туалети, ювелірні прикраси, чудернацькі капелюшки, парасольки, окуляри, навіть домашні тварини.
Іноді законодавцями модних дрібничок ставали літератори та діячі мистецтва. Французьких жінок навчила носити брюки письменниця Жорж Санд, якій було цікаво епатувати публіку своїм зовнішнім виглядом і у такий б давати зрозуміти, що в неї є такі самі права, як і в чоловіків. Краватки увійшли в моду у Франції завдяки перемогам принца Конде, який носив воєнний мундир хорватського полку. Краватки «а ля Конде» носили всі французи — і чоловіки, і жінки. Про те, як зав’язувати краватку, навіть друкували підручники! Автором одного з них був лорд Байрон, який вважав, що краватка ґенія має бути відповідного розміру та багряно-коралового кольору, бо пересічна людина навіть вузол краватки зав’яже без фантазії.
Двадцяте століття знову повернуло людину до культу гармонійно розвиненого тіла. Атол Бікіні, де 1946 року стався вибух під час випробування атомної бомби, дав назву пляжному одягу з уперше відкритими недозволеними раніше частинами людського тіла. Сьогодні назва «бікіні», якщо й асоціюється з вибухом, то скоріше із сексуальним. Першими вирішили відкрити торс зірки екрану — Б. Бордо, Д. Менсфілд. А нова мода «топлес» сьогодні сприймається як адекватна заміна одягу.
Сьогодні знову, як у часи давніх греків, людина може пишатися гарним тілом, розвинутим постійними фізичними вправами, вкритим гарною засмагою. Відродилося навіть мистецтво татуажу — картини, які вкривають тіло, сьогодні мають замінювати одяг, відображувати сутність душі, а не лякати ворога. Спорт, масаж, косметика — це цікаво й важливо, а одяг презирливо називають «ганчірками». Цінність має лише одяг «от кутюр»(від французького «висока мода»), виготовлений витонченим майстром із приводу якоїсь урочистої події.
У такій ситуації людина, яка не має можливості ходити до басейну, тренажерного залу, відвідувати курорти та салони модних кравців, мала б почувати себе якоюсь незграбною, неповноцінною. Але ж насправді зовнішній вигляд і одяг людини залежать від її смаку та наполегливості. Цікавий костюм можна зробити з речей, які навіть не пасують одна до одної, але їх може поєднати фантастична ідея господаря. Елітний басейн може замінити річка чи озеро, тренажерний зал ра кімната з килимком.
Не треба нехтувати собою. Зовнішній вигляд завжди є відбитком внутрішнього стану душі. То ж треба виглядати завжди елегантним, підтягнутим, здоровим, доброзичливим. Тоді й про тебе скажуть — яка красива людина!