Валентин Распутин (1937 – 2015 гг) «Василий и Василиса» (1967 г.)
Во к рассказу:
1. Что означает фраза «она прикидывает день на вес»?
2. На что делится день у Василисы и почему на это?
3. Что ей заменяет удовольствие?
4. Какие оттенки имеют вздохи Василисы? Приведите примеры из текста.
5. Опишите «общение» между Василисой и Василием? Кто они друг другу?
6. На какие категории делятся все лентяи у Василисы? Опишите их.
7. Сколько лет живет Василий в амбаре («склад») и почему там?
8. Что означает молчание для Василисы и Василия?
9. Без чего не может жить Василий и почему?
10. Чем Василий занимается? Летом?
11. Сколько лет главным героям лет на начало повествования рассказа?
12. Почему Василиса не разговаривает с Василием? Сколько?
13. Сколько лет они прожили вместе до того случая, который их развёл? (№ 12!)
14. Какая война началась в рассказе? Опишите кратко проводы на эту войну Василия и его возвращение домой?
15. Куда Василий уезжает после войны и зачем?
16. Почему над рекой Ангарой летом стоит дым? Подтвердите ваш ответ словами из текста.
17. Что такое сенокос? Когда начинается «личный сенокос»? Для чего?
18. Объясните фразу «успевай отбивать литовки».
19. По какой примете определяется плохая погода – ненастье?
20. Как Василий решил изменить свою жизнь?
21. Кто такая Александра? Каково отношение к ней деревенских жителей?
22. Какова реакция Василисы на «нового члена семьи» в начале их «знакомства» и в конце рассказа?
23. Что для Василисы как «нож острый по сердцу»? Почему?
24. Чего стал бояться Василий, когда заболел?
25. Что такое «домовище»? Выпишите фразу из рассказа, где об этом идет речь.
26. Опишите кратко последнюю встречу Василисы и Василия ли Василиса Василия? Почему? За что она должна была его Что происходит с главными героями в конце рассказа?
29. Как вы думаете, что общего может быть в образе Василисы с Катериной из пьесы А. Островского «Гроза»?
30. 30. В чём суть (основная мысль) рассказа В. Распутина «Василий и Василиса»?
ответ: Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. Серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість "Захар Беркут", створена у 1883 році. У цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим — молодший син Захара Беркута. Це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що "життя в неволі нічого не варте, краще смерть", проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас
Савельич в данной ситуации вел себя как настоящий защитник барского имущества и друг Гринева. Он до последнего оправдывает любимого барина, оберегает и заботиться.