Література — дивна річ. Іноді сучасникам поета чи письменника здається, що поряд з ними — геній. Вони зачитуються його творами, а минає час — і майже ніхто вже не може згадати, що то за автор такий був. А іноді сучасники не розуміють, не можуть оцінити усю велич митця, поряд з яким їм випало щастя жити. Помирає митець у бідності, невизнаним… А наступні покоління відкривають і відкривають для себе його твори, визнають його талант.
Є безсмертні творці, чиєю творчістю пишається людство. Існують безсмертні вірші, романи, новели, у яких кожне нове покоління читачів відкриває все нові глибини. Існують так звані «вічні образи» в літературі. І якби могли зустрітися люди різних століть і заговорити про літературу чи просто про життя, то імена Дон Кіхота, Гамлета, Ромео та Джульєтти, Робінзона об’єднали б співрозмовників.
Врассказе « кавказский пленник» описывается двух сослуживце попавших в плен к иноверцам татарам на вполне законных основаниях. по обычаем горцев, воинов можно захватить в плен и получить за них хороший выкуп или убить, если денег нет. находясь в плену эти два человека поставлены в одинаковые условия. однако костылин подчиняется татарам, пишет письмо домой с просьбой прислать деньги для выкупа. костылин подчиненный положению ждет выкупа и даже не пытается предпринять попытки побега. этот человек слаб духом, с отсутствием характера. костылин любит себя и в решающие моменты он готов пожертвовать другом и собственной честью, только чтоб спасти себя и не причинить себе дополнительных страданий. а главный герой жилин - его характер соответствует фамилии. следовательно, делаем вывод: он крепкий, стойкий, жилистый. у него золотые руки, в плену он горцам, чинил что-то, к нему даже лечиться приходили. этот человек с огромной силой воли, он готов идти к своей цели даже тогда, когда другим это кажется невозможным. такой как жилин никогда не сдается и никогда не оставит в беде, пусть и ценой своей жизни. на мой взгляд, у жилина и костылина одинаковые судьбы. они оба служат в армии и оба очутились в плену. но каждый проживает свою жизнь по своему, так и в рассказе « кавказский пленник» каждый герой переживает выпавшие ему испытания по разному.
Література — дивна річ. Іноді сучасникам поета чи письменника здається, що поряд з ними — геній. Вони зачитуються його творами, а минає час — і майже ніхто вже не може згадати, що то за автор такий був. А іноді сучасники не розуміють, не можуть оцінити усю велич митця, поряд з яким їм випало щастя жити. Помирає митець у бідності, невизнаним… А наступні покоління відкривають і відкривають для себе його твори, визнають його талант.
Є безсмертні творці, чиєю творчістю пишається людство. Існують безсмертні вірші, романи, новели, у яких кожне нове покоління читачів відкриває все нові глибини. Існують так звані «вічні образи» в літературі. І якби могли зустрітися люди різних століть і заговорити про літературу чи просто про життя, то імена Дон Кіхота, Гамлета, Ромео та Джульєтти, Робінзона об’єднали б співрозмовників.