Иван Олександрович Хлестаков – дрібний чиновник низького рангу (колезький реєстратор, найнижчий чин в Табелі про ранги), прямує з Петербурга в Саратовську губернію до батька зі своїм слугою Осипом. Дорогою він зупиняється в невеликому повітовому містечку. Хлестаков програється в карти і залишається без грошей.
Чиновники цього містечка, які погрузли в хабарах і казнокрадстві, дізнаються новину про приїзд таємного ревізора. Всі починають стурбовано обговорювати цю новину, гадаючи, що ж послужило причиною для перевірки. Городничий Антон Антонович сприймає цю новину серйозно, згадавши, що вночі йому снилися бридкі щури. Городничий починає роздавати вказівки, щоб не осоромитися перед ревізором. Незабаром до них приєднується поштмейстер Шпекин, якому городничий наказує читати чужі листи, щоб впевнитися, що з міста не вийде непотрібна інформація. Хоча той і так з цікавості переглядав чужі листи, які проходили через нього, а цікаві листи міг взагалі залишити собі на згадку. Порядки в місті справді не підтримувалися. Судові працівники розвели гусей, звичайних людей у лікарнях не спішать лікувати… людина проста, якщо помре, то й помре. Міські поміщики Бобчинський і Добчинський, випадково дізнавшись про появу неплатника Хлестакова в готелі, вирішують, що це і є ревізор, і доповідають про нього городничому. Починається переполох. Всі чиновники й офіційні особи метушливо кидаються прикривати свої гріхи, Антон Антонович сам деякий час знаходиться в розгубленості, але швидко приходить до тями і розуміє, що потрібно самому йти на уклін до ревiзора.
Главного героя стихотворения "Бородино" его собеседник называет дядей. Следовательно, это человек в возрасте. Из его ответа следует, что он принимал участие в Бородинском сражении.
Вот что он рассказывает о своем участии в битве. Сначала они "...долго молча отступали,/ Досадно было, боя ждали...". Потом "...нашли большое поле: / Есть разгуляться где на воле! / Построили редут".
Два дня длилась перестрелка, но толку из неё было мало. А потом наступила ночь и главный герой прилег отдохнуть у лафета. Другие солдаты "...Кто кивер чистил весь избитый, /Кто штык точил..." А с наступлением утра "... Французы двинулись, как тучи,/ И всё на наш редут". Начался рукопашный бой, а потом "... залпы тысячи орудий /Слились в протяжный вой..."
Наступил вечер, завтра бойцов ждало новое сражение...
Рассказчик с большой гордостью говорит о командирах, о мужестве солдат, о погибших однополчанах, о своей Родине и о Москве. Он представляется нам человеком храбрым, отважным, мужественным и верным сыном своей Родины.
Иван Олександрович Хлестаков – дрібний чиновник низького рангу (колезький реєстратор, найнижчий чин в Табелі про ранги), прямує з Петербурга в Саратовську губернію до батька зі своїм слугою Осипом. Дорогою він зупиняється в невеликому повітовому містечку. Хлестаков програється в карти і залишається без грошей.
Чиновники цього містечка, які погрузли в хабарах і казнокрадстві, дізнаються новину про приїзд таємного ревізора. Всі починають стурбовано обговорювати цю новину, гадаючи, що ж послужило причиною для перевірки. Городничий Антон Антонович сприймає цю новину серйозно, згадавши, що вночі йому снилися бридкі щури. Городничий починає роздавати вказівки, щоб не осоромитися перед ревізором. Незабаром до них приєднується поштмейстер Шпекин, якому городничий наказує читати чужі листи, щоб впевнитися, що з міста не вийде непотрібна інформація. Хоча той і так з цікавості переглядав чужі листи, які проходили через нього, а цікаві листи міг взагалі залишити собі на згадку. Порядки в місті справді не підтримувалися. Судові працівники розвели гусей, звичайних людей у лікарнях не спішать лікувати… людина проста, якщо помре, то й помре. Міські поміщики Бобчинський і Добчинський, випадково дізнавшись про появу неплатника Хлестакова в готелі, вирішують, що це і є ревізор, і доповідають про нього городничому. Починається переполох. Всі чиновники й офіційні особи метушливо кидаються прикривати свої гріхи, Антон Антонович сам деякий час знаходиться в розгубленості, але швидко приходить до тями і розуміє, що потрібно самому йти на уклін до ревiзора.
⚽️(ЯКЩО ДОПОМІГ, ВІДЗНАЧ НАЙКРАЩА ВІДПОВІДЬ)⚽️
Главного героя стихотворения "Бородино" его собеседник называет дядей. Следовательно, это человек в возрасте. Из его ответа следует, что он принимал участие в Бородинском сражении.
Вот что он рассказывает о своем участии в битве. Сначала они "...долго молча отступали,/ Досадно было, боя ждали...". Потом "...нашли большое поле: / Есть разгуляться где на воле! / Построили редут".
Два дня длилась перестрелка, но толку из неё было мало. А потом наступила ночь и главный герой прилег отдохнуть у лафета. Другие солдаты "...Кто кивер чистил весь избитый, /Кто штык точил..." А с наступлением утра "... Французы двинулись, как тучи,/ И всё на наш редут". Начался рукопашный бой, а потом "... залпы тысячи орудий /Слились в протяжный вой..."
Наступил вечер, завтра бойцов ждало новое сражение...
Рассказчик с большой гордостью говорит о командирах, о мужестве солдат, о погибших однополчанах, о своей Родине и о Москве. Он представляется нам человеком храбрым, отважным, мужественным и верным сыном своей Родины.