Установіть відповідність між народними піснями та образами, змальованими в них. 1."Гомін, гомін по діброві" А чумак, зозуля

2."Ой на горі та й женці жнуть" Б Запорозька Січ

3."Стоїть явір над водою" В козак ,Україна

4."Ой у степу криниченька" Г Дорошенко, Сагайдачний

Д мати, син, сестри​

В произведении уроки французкого, раскрывается намного более глубокая тема. Учительница, которая сначала просто занимается с этим мальчиком, а потом начинает ему поомгать, очень добрая. Еще мне кажется, она очень неплохой психолог, не только как хороший педагог понимает детей, но и как человек. Сначала она переживает из за ран мальчика, который он получил от ребят, после того как начал выигрывать, постепенно проникается жалостью к этому мальчику и начинает незаметно подкармливать его, но немного не продумывает, иальчик выводит её на чистую воду, потому что бюджет его матери не позволяет отсылать ему настолько дорогие и вкусные продукты.В конце произведения, мне кажется мальчик и учительница очень сближаются, когда играют, учительнице становтся настолько жалко его, что она предлогает ему играть на деньги, конечно для начала мальчик упирается,отказывается наотрез, но постепенно втягивается и они играют.Произведение заканчивается, на том моменте, что учительница уезжает, так как директор школы совершенно случайно увидел их игры. Мне кажется этот период, для мальчика был очень светлым и приятным, когда у него появляется сторонник-учительница, готовая ему, и мне очень нравится в нем то качество, что он все равно пытается оставаться независимым и не сидит у учительнице на шеи.Именно во время уроков французского языка что то такое хорошее и светлое происходит, ведь у него очень не сладкая жизнь,это не просто уроки французского.

У Франції на початку 18 століття сам король носив на грудях квіти картоплі, королева прикрашала ними зачіску, а страви з картоплі щодня подавали королю до столу. Щоправда селян довелося привчати до цієї культури хитрістю. Коли картопля достигала, навколо полів ставили охорону. Думаючи, що охороняють щось цінне, селяни нишком викопували картоплю, варили її і їли. В Росії картопля приживалася з величезними труднощами. Селяни вважали за гріх вживати привезених невідомо звідки чортових яблук і навіть під страхом каторги відмовлялися їх розводити. У 19 столітті виникали картопляні бунти. Пройшло чимало часу, поки в народі зрозуміли, що картопля смачна і поживна. Цей овоч використовують для приготування легких закусок, салатів, супів, і других страв. Картопля містить білки, вуглеводи, калій, баластні речовини, вітаміни А, В1, с. У 100 г картоплі є 70 калорій. Дика картопля за декілька тисяч років до нашої ери мала велике значення у житті перших поселенців Анд. Страва, яка рятувала від голоду цілий народ, називалась “чуньо” і готувалась з проморожених, а потім просушених картоплин дикої картоплі. В Андах до цього часу індійці бережуть прислів’я: “Сушене м’ясо без “чуньо” подібне до життя без кохання”. Воно слугувало також одиницею обміну у торгівлі (“чуньо” міняли на квасолю, кукурудзу і т.д.) “Чуньо” було двох видів - біле (“тунта”) і чорне. Рецепт “чуньо” приблизно такий: картоплини розсипали під відкритим небом і залишали мокнути під дощем, сохнути під сонцем та підмерзати ночами під час приморозків; для швидкого видалення вологи картоплини після відтавання розкладували в місці, яке продував вітер і обережно перетоптували ногами. Щоб шкірка з картоплин краще злазила, їх вміщували поміж спеціальними сиром’ятними шкірами; коли готували чорне “чуньо”, почищені у вищеописаний б картоплини промивали водою, а коли готували “тунта”, то картоплини на декілька тижнів опускали у басейн з водою, після чого залишали для остаточного просушування на сонці і вітру. “Тунта” зберігало форму картоплини і було дуже легке. Після такої обробки дика картопля втрачала гіркий присмак і довго зберігалася. Якщо виникає бажання смакувати дикою картоплею, рецепт до Ваших послуг. Вперше європейці, а точніше іспанці, спробували “мучне коріння хорошого смаку” лише в середині 16 століття в Перу і назвали його трюфелем. Проте ця знахідка не досягнула берегів Європи. Пізніше іспанські та англійські кораблі робили зупинки біля берегів Чілі і запасались картоплею. Звідти перші картоплини потрапили в Іспанію, а тоді в Італію. В Європі картопля приживалася важко. Не беручи до уваги те, що іспанці першими з європейців познайомилися з цією культурою, Іспанія була останньою країною в Європі, що по-справжньому оцінила овоч. У Франції перші згадки про обробку картоплі датовані 1600 роком; її поширення натрапляло на багато перешкод аж до 18 століття.