Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду.
Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»
Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий.
Прагнення Климка
а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби
Рэч добрая, калі новая, а сябар - калі стары. Разам і бяда лягчэй пераносіцца. Разам цесна, а паасобку сумна. Усе за аднаго, адзін за ўсіх. Всяк дом гаспадаром добры. Дзе дружба трывалая, там добра ідуць справы. Для мілага дружка і серёжка з вушка. Добрая жарт сяброўства не бурыць. Сардэчна страціш - ізноў наживёшь, сябра страціш - ужо не вернеш. Добрае братэрства мілей багацця. Сябар - каштоўны скарб, ворагаў ніхто не рады. Адзін неиспытанный, як арэх непасечаны. Сяброўства сяброўствам, а служба службай. Сябруй з тымі, хто лепш цябе самога. Дружна ня грузна, а паасобку хоць кінь. Сябры пазнаю...
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду.
Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»
Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий.
Прагнення Климка
а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби
Рэч добрая, калі новая, а сябар - калі стары. Разам і бяда лягчэй пераносіцца. Разам цесна, а паасобку сумна. Усе за аднаго, адзін за ўсіх. Всяк дом гаспадаром добры. Дзе дружба трывалая, там добра ідуць справы. Для мілага дружка і серёжка з вушка. Добрая жарт сяброўства не бурыць. Сардэчна страціш - ізноў наживёшь, сябра страціш - ужо не вернеш. Добрае братэрства мілей багацця. Сябар - каштоўны скарб, ворагаў ніхто не рады. Адзін неиспытанный, як арэх непасечаны. Сяброўства сяброўствам, а служба службай. Сябруй з тымі, хто лепш цябе самога. Дружна ня грузна, а паасобку хоць кінь. Сябры пазнаю...