бедная девушка, живущая с отцом. Однажды старый собиратель легенд Эгль сказал, что за ней приплывет принц под алыми парусами. Девушка всем сердцем поверила, и ждала своего принца.
Артур Грэй
единственный наследник знатного богатого рода, ищущий себя и свое место в мире. С пятнадцати лет он покидает родной дом и отправляется в плаванье.
Лонгрен
старый моряк, что живет со своей дочерью Ассоль. Его жена умерла, он сам растит дочь и зарабатывает на жизнь, создавая из дерева модели кораблей.
Эгль
собиратель сказок и легенд. Однажды в лесу он видит Ассоль с игрушечной яхтой на алых парусах, и говорит девочке, что такой же кораблю приплывет когда-то за ней.
Хин Меннерс
сын погибшего хозяина трактира Меннерса. Ненавидит отца Ассоль и саму девушку, потому что Лонгрен не его отцу, когда его лодку относило в открытое море.
Жители Каперны
приземленные, циничные люди. Они не любят Лонгрена, а Ассоль считают безумной. Рассказ об алых парусах для них стает еще одним поводом для насмешек над девочкой.
Соломія — мужня, вольова й ніжна жінка. Вона щиро кохає Остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з Остапом вона перебуває у плавнях. Незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану Остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання. Пейзажні картини, використані автором, розкривають складність і трудність обставин, у яких доводилося Соломії боротися за життя Остапа, а відтак — за волю.
Вольовий характер сильної жінки, коли вона відчула, що може не знайти тяжко пораненого Остапа, передається простими реченнями (або складносурядними) з багатьма дієсловами: «Соломія знесилилась і впала. їй стало душно. Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали і очі блищали, як у звіра, що попався у лабети». У малюнках природи письменник здебільшого використовує чорні й червоні барви: чорні — при зображенні мороку, осінньої ночі, червоні — в картинах пожежі.
Ассоль
бедная девушка, живущая с отцом. Однажды старый собиратель легенд Эгль сказал, что за ней приплывет принц под алыми парусами. Девушка всем сердцем поверила, и ждала своего принца.
Артур Грэй
единственный наследник знатного богатого рода, ищущий себя и свое место в мире. С пятнадцати лет он покидает родной дом и отправляется в плаванье.
Лонгрен
старый моряк, что живет со своей дочерью Ассоль. Его жена умерла, он сам растит дочь и зарабатывает на жизнь, создавая из дерева модели кораблей.
Эгль
собиратель сказок и легенд. Однажды в лесу он видит Ассоль с игрушечной яхтой на алых парусах, и говорит девочке, что такой же кораблю приплывет когда-то за ней.
Хин Меннерс
сын погибшего хозяина трактира Меннерса. Ненавидит отца Ассоль и саму девушку, потому что Лонгрен не его отцу, когда его лодку относило в открытое море.
Жители Каперны
приземленные, циничные люди. Они не любят Лонгрена, а Ассоль считают безумной. Рассказ об алых парусах для них стает еще одним поводом для насмешек над девочкой.
Соломія — мужня, вольова й ніжна жінка. Вона щиро кохає Остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з Остапом вона перебуває у плавнях. Незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану Остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання. Пейзажні картини, використані автором, розкривають складність і трудність обставин, у яких доводилося Соломії боротися за життя Остапа, а відтак — за волю.
Вольовий характер сильної жінки, коли вона відчула, що може не знайти тяжко пораненого Остапа, передається простими реченнями (або складносурядними) з багатьма дієсловами: «Соломія знесилилась і впала. їй стало душно. Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали і очі блищали, як у звіра, що попався у лабети». У малюнках природи письменник здебільшого використовує чорні й червоні барви: чорні — при зображенні мороку, осінньої ночі, червоні — в картинах пожежі.