роль композиції роману "герой нашого часу" у розкритті характеру печоріна
"герой нашого часу" — роман, що складається з п'яти повістей і розповідей, об'єднаних головною діючою особою — григорієм олександровичем печоріним. лермонтов розташовував ці частини не в хронологічній послідовності, а так, щоб, поступово нагнітаючи напруженість сюжету, зацікавити читача долею головного героя. складний і суперечливий характер печоріна розкривається у взаєминах з іншими персонажами.
зміст роману дозволяє відновити історію життя печоріна. хронологічно події розвиваються так. печорін за якусь провину (можливо — за дуель) висланий з петербурга на кавказ. по дорозі до місця служби він затримався в тамані, де випадково зіштовхнувся з контрабандистами. після якоїсь військової експедиції, де він, можливо, був поранений, печоріну дозволено користуватися мінеральними в п'ятигорську. тут відбувається його дуель із грушницьким. за неї печорін відправлений у віддалену фортецю, під командування максима максимича. виїхавши на два тижні у козачу станицю, він переживає історію з вуличем, а після повернення викрадає белу. потім його переводять у грузію, звідки герой повертається в петербург (можливо, вийшовши у відставку). через п'ять років потому, по дорозі в персію, він зустрічається у владикавказі з максимом максимичем і його випадковим попутником-офіцером — автором дорожніх заміток. повертаючись з персії, печорін умирає, а його щоденник публікує попутник максима максимича. за такого викладу сюжету композиція роману виглядала б так: "тамань"; "княжна мері"; "бела"; "фаталіст"; "максим максимич"; "передмова до "журналу печоріна".
роль композиції роману "герой нашого часу" у розкритті характеру печоріна
"герой нашого часу" — роман, що складається з п'яти повістей і розповідей, об'єднаних головною діючою особою — григорієм олександровичем печоріним. лермонтов розташовував ці частини не в хронологічній послідовності, а так, щоб, поступово нагнітаючи напруженість сюжету, зацікавити читача долею головного героя. складний і суперечливий характер печоріна розкривається у взаєминах з іншими персонажами.
зміст роману дозволяє відновити історію життя печоріна. хронологічно події розвиваються так. печорін за якусь провину (можливо — за дуель) висланий з петербурга на кавказ. по дорозі до місця служби він затримався в тамані, де випадково зіштовхнувся з контрабандистами. після якоїсь військової експедиції, де він, можливо, був поранений, печоріну дозволено користуватися мінеральними в п'ятигорську. тут відбувається його дуель із грушницьким. за неї печорін відправлений у віддалену фортецю, під командування максима максимича. виїхавши на два тижні у козачу станицю, він переживає історію з вуличем, а після повернення викрадає белу. потім його переводять у грузію, звідки герой повертається в петербург (можливо, вийшовши у відставку). через п'ять років потому, по дорозі в персію, він зустрічається у владикавказі з максимом максимичем і його випадковим попутником-офіцером — автором дорожніх заміток. повертаючись з персії, печорін умирає, а його щоденник публікує попутник максима максимича. за такого викладу сюжету композиція роману виглядала б так: "тамань"; "княжна мері"; "бела"; "фаталіст"; "максим максимич"; "передмова до "журналу печоріна".