У Евгения Евтушенко есть стихотворение, которое начинается строчками: "Людей неинтересных в мире нет." Докажите истинность этих слов на примере биографии М.Ю. Лермонтова (объём ответа 5-7 предложений)

Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.

Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.

Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".

Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.

Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).

Мазепа

Підпис до фото,

Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи

Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.

У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.

Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.

У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.

Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.

Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".

Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.

І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.

ОНЕГИНСКАЯ СТРОФА -

вид строфы, примененный Пушкиным в "Евгении Онегине"

(первоначально была создана Пушкиным в наброске поэмы "Таврида" ).

Онегинская строфа состоит из 14 строк, срифмованных между собой

следующим образом

(ж - женская, м - мужская рифма) :

а, б, а, б, в, в, г, г, д, e, e, д, ж, ж, м, ж, м, ж, ж, ж, м, м, ж, м, м, ж, м, м.

Эта строфа представляет собой сложное построение из:

1. четверостишия с перекрестной рифмовкой (а, б, а, б) ,

2. четверостишия с парной рифмовкой (в, в, г, г) ,

3. четверостишия с опоясанной рифмой (д, е, е, д) и

4. заключительных двух строк с парной рифмовкой (ж, ж) .

Эта сложность делает онегинскую строфу чрезвычайно

гибкой в смысле передачи самых различных оттенков мысли,

самых различных интонационных ходов и т. п.

В то же время благодаря указанной гибкости и, так сказать,

"вместимости"

Онегинская строфа является чрезвычайно удачной

композиционной единицей романа и может служить очень

показательным примером того, как новое идейное

содержание определяет возникновение и новых форм

его словесного воплощения.