У своєму романі "Портрет Доріана Грея" Оскар Вайльд висвітлює важливі проблеми, пов'язані з культурним, соціальним та міжособистісним аспектами людських взаємовідносин. Зокрема, Оскар Вайльд через створені ним художні образи розкриває взаємозв'язок між мистецтвом і внутрішнім світом людини. Наприклад, на думку художника Безіла, мистецтво — це певне дзеркало людської душі, воно відбиває почуття, спрямування, а також моральні якості людини. Митець ніби вкладає частинку власної душі у свій твір, і його творіння свідчить про духовний світ зображуваних людей.
Але майбутнє будь-якого творіння визначає не творець, а власник цього творіння. Доріан поклав тягар усього бруду своєї душі на свій портрет. Картина несла цей тягар аж до смерті власника, після якої повернулася до первісного вигляду.
У тісному зв'язку з цією ідеєю постає й образ лорда Генрі. Він теж був своєрідним творцем — творцем душі Доріана. Його інструментом була хибна філософія, що полонила розум юнака незвичайною новизною і таємничістю, але в той же час підточувала зсередини недосвідчене та не спокушене злом серце.
Лорд Генрі заспокоював сумління головного героя, змушував не надто піклуватися про мораль, і таким чином Доріан Грей почав своє падіння у безодню. Ймовірно, що у нього залишалась ще можливість зупинити своє падіння, коли після самогубства Сибілли Вейн він з великим тягарем на серці розмірковував про своє ставлення до дівчини, що призвело до трагічного кінця. Проте, лорд Генрі, жахливо спрощуючи трагедію жіночих почуттів, стверджує, що своєю смертю вона лише виконала свою останню роль актриси.
Крок за кроком Доріан Грей перетворюється з людини, яка має добре й чисте серце, на егоїста та злочинця, чим знищує власну душу. Оскар Вайльд підкреслює думку, що тільки сумління здатне контролювати життя людини, її вчинки і хоч не виправляти їх, але докоряти за них. Людина живе доти, доки живе її сумління, яке здатне знищити тільки вона сама.
У своєму романі "Портрет Доріана Грея" Оскар Вайльд висвітлює важливі проблеми, пов'язані з культурним, соціальним та міжособистісним аспектами людських взаємовідносин. Зокрема, Оскар Вайльд через створені ним художні образи розкриває взаємозв'язок між мистецтвом і внутрішнім світом людини. Наприклад, на думку художника Безіла, мистецтво — це певне дзеркало людської душі, воно відбиває почуття, спрямування, а також моральні якості людини. Митець ніби вкладає частинку власної душі у свій твір, і його творіння свідчить про духовний світ зображуваних людей.
Але майбутнє будь-якого творіння визначає не творець, а власник цього творіння. Доріан поклав тягар усього бруду своєї душі на свій портрет. Картина несла цей тягар аж до смерті власника, після якої повернулася до первісного вигляду.
У тісному зв'язку з цією ідеєю постає й образ лорда Генрі. Він теж був своєрідним творцем — творцем душі Доріана. Його інструментом була хибна філософія, що полонила розум юнака незвичайною новизною і таємничістю, але в той же час підточувала зсередини недосвідчене та не спокушене злом серце.
Лорд Генрі заспокоював сумління головного героя, змушував не надто піклуватися про мораль, і таким чином Доріан Грей почав своє падіння у безодню. Ймовірно, що у нього залишалась ще можливість зупинити своє падіння, коли після самогубства Сибілли Вейн він з великим тягарем на серці розмірковував про своє ставлення до дівчини, що призвело до трагічного кінця. Проте, лорд Генрі, жахливо спрощуючи трагедію жіночих почуттів, стверджує, що своєю смертю вона лише виконала свою останню роль актриси.
Крок за кроком Доріан Грей перетворюється з людини, яка має добре й чисте серце, на егоїста та злочинця, чим знищує власну душу. Оскар Вайльд підкреслює думку, що тільки сумління здатне контролювати життя людини, її вчинки і хоч не виправляти їх, але докоряти за них. Людина живе доти, доки живе її сумління, яке здатне знищити тільки вона сама.