Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?
Рассказ И. С. Тургенева «Муму» описывает жизнь и нелегкую судьбу русского крепостного - Герасима. Человек этот был высок, наделен немалой силой и от рождения нем. Он хорошо делал любую работу, и, как говорится, один стоил четверых. Барыня ценила Герасима, она взяла его к себе из деревни и сделала дворником. Однако женщина эта имела скверный характер.
Герасим полюбил девушку Татьяну, которая работала прачкой, но барыня распорядилась выдать ее замуж за другого. Эту новость Герасим тяжело переживал, сидя в своей каморке. Он вышел проводить молодоженов и подарил Татьяне на прощанье красный платок, показав этим свое доброе к ней отношение и одновременно боль от расставания.
Когда он возвращался к себе, то нашел маленького голодного щенка. Несмотря на то, что барыня будет недовольна, он забрал его с собой. Собаку он выходил и выкормил, она была единственной его отрадой. Герасим назвал сабаку Муму. Долго прятал и выгуливал только ночью. Добрая и ласковая собака беззаветно любила своего Но хозяйка, все же, узнала о ней и приказала дворнику утопить своего питомца.
Честно говоря, я не смог сдержать слез, читая о том, как герой, не в силах ослушаться приказа, убивает свою собаку - единственного друга. Прежде чем выполнить ужасный приказ он накормил ее, сам поел, а потом посадил в лодку и, привязав к шее собачонки камень, сбросил ее в воду. Ему, безусловно, было нестерпимо жаль Муму, но ослушаться приказа он не мог. После этого он вернулся к себе в деревню.
Герасим был добр и чист душой, он заботился о слабых и защищал их. Мне этот герой очень симпатичен, а когда я читал произведение, то искренне проникся к нему состраданием, ведь обстоятельства, в которые он был загнан, заставили его совершить страшный и тяжелый поступок, на который по собственной воле он ни за что бы не пошел. Уверен, что воспоминания об этом остались сним до канца своей жизни
Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?
Объяснение:
Рассказ И. С. Тургенева «Муму» описывает жизнь и нелегкую судьбу русского крепостного - Герасима. Человек этот был высок, наделен немалой силой и от рождения нем. Он хорошо делал любую работу, и, как говорится, один стоил четверых. Барыня ценила Герасима, она взяла его к себе из деревни и сделала дворником. Однако женщина эта имела скверный характер.
Герасим полюбил девушку Татьяну, которая работала прачкой, но барыня распорядилась выдать ее замуж за другого. Эту новость Герасим тяжело переживал, сидя в своей каморке. Он вышел проводить молодоженов и подарил Татьяне на прощанье красный платок, показав этим свое доброе к ней отношение и одновременно боль от расставания.
Когда он возвращался к себе, то нашел маленького голодного щенка. Несмотря на то, что барыня будет недовольна, он забрал его с собой. Собаку он выходил и выкормил, она была единственной его отрадой. Герасим назвал сабаку Муму. Долго прятал и выгуливал только ночью. Добрая и ласковая собака беззаветно любила своего Но хозяйка, все же, узнала о ней и приказала дворнику утопить своего питомца.
Честно говоря, я не смог сдержать слез, читая о том, как герой, не в силах ослушаться приказа, убивает свою собаку - единственного друга. Прежде чем выполнить ужасный приказ он накормил ее, сам поел, а потом посадил в лодку и, привязав к шее собачонки камень, сбросил ее в воду. Ему, безусловно, было нестерпимо жаль Муму, но ослушаться приказа он не мог. После этого он вернулся к себе в деревню.
Герасим был добр и чист душой, он заботился о слабых и защищал их. Мне этот герой очень симпатичен, а когда я читал произведение, то искренне проникся к нему состраданием, ведь обстоятельства, в которые он был загнан, заставили его совершить страшный и тяжелый поступок, на который по собственной воле он ни за что бы не пошел. Уверен, что воспоминания об этом остались сним до канца своей жизни
.