Сміхом крізь сльози звучать окремі місця твору. У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького). Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
1. 9 сентября 1828 г., Ясная Поляна, Тула, Российская Империя (Россия) 2. Императорский Казанский университет (специальность - восточная словесность) 3. "Детство", журнал "Современник" 4. 1863—1869 5. Роман-эпопея 6. Чехов, Некрасов, Тургенев, Анненков, Гончаров, Островский, Чернышевский, Герцен, Соллогуб, Лесков и Полонский, Бунин и Андреев, Короленко, Горький 7. Педагогический журнал "Ясная поляна" 8. Война и мир, Анна Каренина, Семейное счастье, Декабристы 9. За месяц до своей смерти Лев Толстой работал над третьим вариантом повести «Нет в мире виноватых», в 1910 были написаны статьи, рассказы "Ходынка", "Нечаянно", "Благодарная почва" 10. станция Астапово, Рязанская губерния, Российская империя
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
2. Императорский Казанский университет (специальность - восточная словесность)
3. "Детство", журнал "Современник"
4. 1863—1869
5. Роман-эпопея
6. Чехов, Некрасов, Тургенев, Анненков, Гончаров, Островский, Чернышевский, Герцен, Соллогуб, Лесков и Полонский, Бунин и Андреев, Короленко, Горький
7. Педагогический журнал "Ясная поляна"
8. Война и мир, Анна Каренина, Семейное счастье, Декабристы
9. За месяц до своей смерти Лев Толстой работал над третьим вариантом повести «Нет в мире виноватых», в 1910 были написаны статьи, рассказы "Ходынка", "Нечаянно", "Благодарная почва"
10. станция Астапово, Рязанская губерния, Российская империя