Тарас Бульба — досвідчений козацький ватажок. Він був «із числа тих корінних, старих полковників: весь був він створений для військової тривоги і відрізнявся грубою прямотою свого характеру».
Характер Тараса Бульби автор подає в розвитку. На початку твору він — гарячий полковник, інтриган, який підбурює козаків виступити в похід лише заради того, щоб його сини у воєнних діях набули бойового досвіду. Тарас спричинив до поділу козацького війська на два загони під Дубном, чим призвів до ослаблення сил козаків і, зрештою, до їхньої поразки.
Водночас Тарас Бульба — хоробрий воїн, для якого на першому місці — відданість козацькій справі. Навіть вчинки своїх дітей він оцінює крізь призму їхнього ставлення до ворогів. Для нього Андрій після зради козакам — лише відступник від віри й народу. Фанатична відданість справі переважає в Тараса Бульби над родинними зв’язками. Він убиває власного сина, навіть не зробивши спробу з ним порозумітися. Так само Тарас не стримується й виступає на захист православної віри в польській в’язниці, що перешкоджає йому побачитися перед смертю з Остапом.
До останнього епізоду Гоголь зображує Тараса Бульбу героєм. Після смерті Остапа він повертається в Україну й приєднується до повстання гетьмана Остряниці, щоб помститися за смерть сина. Тарас до останнього подиху бореться з ворогами українського народу. Автор зображує Тараса Бульбу месником, національним лідером, борцем за інтереси народу
Сила прикованного Прометея заключалась в вере в справедливость своих поступков, в то, что он страдает за человечество, вызволенное им из мрака грубой и дикой жизни. Но главное: Прометей не хочет открыть Зевсу тайну, от кого родится у Зевса сын, который будет могущественнее его и свергнет его с престола.
- отвага:
Не боится страданий
- смелость:
Решается противоречить Зевсу
- доблесть:
Готов на любые мучения ради других
- разум:
Он не только умел что-то делать, но и обучал этому других
- человеколюбие:
Готов был дикарям, которые ничего не умели и не знали
- воля:
Не покорялся воле Зевса, считаясь лишь со своей
- упорство:
Даже после долгих страданий не признал своей "вины"
Тарас Бульба — досвідчений козацький ватажок. Він був «із числа тих корінних, старих полковників: весь був він створений для військової тривоги і відрізнявся грубою прямотою свого характеру».
Характер Тараса Бульби автор подає в розвитку. На початку твору він — гарячий полковник, інтриган, який підбурює козаків виступити в похід лише заради того, щоб його сини у воєнних діях набули бойового досвіду. Тарас спричинив до поділу козацького війська на два загони під Дубном, чим призвів до ослаблення сил козаків і, зрештою, до їхньої поразки.
Водночас Тарас Бульба — хоробрий воїн, для якого на першому місці — відданість козацькій справі. Навіть вчинки своїх дітей він оцінює крізь призму їхнього ставлення до ворогів. Для нього Андрій після зради козакам — лише відступник від віри й народу. Фанатична відданість справі переважає в Тараса Бульби над родинними зв’язками. Він убиває власного сина, навіть не зробивши спробу з ним порозумітися. Так само Тарас не стримується й виступає на захист православної віри в польській в’язниці, що перешкоджає йому побачитися перед смертю з Остапом.
До останнього епізоду Гоголь зображує Тараса Бульбу героєм. Після смерті Остапа він повертається в Україну й приєднується до повстання гетьмана Остряниці, щоб помститися за смерть сина. Тарас до останнього подиху бореться з ворогами українського народу. Автор зображує Тараса Бульбу месником, національним лідером, борцем за інтереси народу
Объяснение:
Качества Прометея:
- сила:
Сила прикованного Прометея заключалась в вере в справедливость своих поступков, в то, что он страдает за человечество, вызволенное им из мрака грубой и дикой жизни. Но главное: Прометей не хочет открыть Зевсу тайну, от кого родится у Зевса сын, который будет могущественнее его и свергнет его с престола.
- отвага:
Не боится страданий
- смелость:
Решается противоречить Зевсу
- доблесть:
Готов на любые мучения ради других
- разум:
Он не только умел что-то делать, но и обучал этому других
- человеколюбие:
Готов был дикарям, которые ничего не умели и не знали
- воля:
Не покорялся воле Зевса, считаясь лишь со своей
- упорство:
Даже после долгих страданий не признал своей "вины"