Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть до здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається до своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".
Я повністю згоден з цими словами ватажка тухольців. З історії ми знаємо багато прикладів, коли розбрат призводив до поразки. З неї ж таки ми довідуємось, що коли під час біди люди, князівства, країни об'єднувались, то завжди перемагали. Отже, сила наша в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині.
Поистине счастливым человеком является Вера Алмазова.
Материальное состояние конечно у семьи не самое лучшее. Вера много старается и трудиться, чтобы вести домашнее хозяйство. Она, ограничивая себя во всём, старается создать уют для своего мужа. Алмазова много значит для своего избранника, она ему и поддерживает его во всем. Без ее поддержки он совсем бы опустил руки и сдался. Вера многое делала за своего мужа, она была записной книжкой, многое запоминала за него, но несмотря на это всегда встречала его с улыбкой в самые труднее дни. А ее муж в свою очередь мог очень быстро сменить настроение и выплеснуть все свои обиды на жену, но та не держит на него зла, входя в его положения, прощает все обиды.
Когда у мужа Веры были проблемы с испорченным планом, который мог многое решить в последнем экзамене мужа, она ему и всеми силами пыталась поднять его боевой дух и приободрить. Она тратит все свои сбережения и нанимает садовника, чтобы посадили кусты. Вера всеми силами пытается мужу, контролирует процесс, мешает рабочим, суетиться, переживает, все ради него, все ради того чтобы ее муж был счастлив и не огорчался, Ее труд оказался не напрасным. Муж приехал и был под впечатлением от победы. Они могли долго гулять, взявшись за руки, а придя домой посмеяться над нелепыми ситуациями. Ее интересует все, что связано с ее мужем, для нее это не просто жизнь другого человека, для нее это ее жизнь. Ей интересно знать все что с ним происходит в мелочах. Весь труд, который был направлен от Веры к мужу был не напрасен, и она видела отдачу от него.
На вопрос счастлива ли Вера Алмазов нельзя ответить однозначно. Но, скорее всего, она счастлива, ведь тот образ жизни, которым живёт Вера, она выбрала себе сама и ее полностью все устраивает.
Відповідь:
Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть до здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається до своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".
Я повністю згоден з цими словами ватажка тухольців. З історії ми знаємо багато прикладів, коли розбрат призводив до поразки. З неї ж таки ми довідуємось, що коли під час біди люди, князівства, країни об'єднувались, то завжди перемагали. Отже, сила наша в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині.
Пояснення:
Поистине счастливым человеком является Вера Алмазова.
Материальное состояние конечно у семьи не самое лучшее. Вера много старается и трудиться, чтобы вести домашнее хозяйство. Она, ограничивая себя во всём, старается создать уют для своего мужа. Алмазова много значит для своего избранника, она ему и поддерживает его во всем. Без ее поддержки он совсем бы опустил руки и сдался. Вера многое делала за своего мужа, она была записной книжкой, многое запоминала за него, но несмотря на это всегда встречала его с улыбкой в самые труднее дни. А ее муж в свою очередь мог очень быстро сменить настроение и выплеснуть все свои обиды на жену, но та не держит на него зла, входя в его положения, прощает все обиды.
Когда у мужа Веры были проблемы с испорченным планом, который мог многое решить в последнем экзамене мужа, она ему и всеми силами пыталась поднять его боевой дух и приободрить. Она тратит все свои сбережения и нанимает садовника, чтобы посадили кусты. Вера всеми силами пытается мужу, контролирует процесс, мешает рабочим, суетиться, переживает, все ради него, все ради того чтобы ее муж был счастлив и не огорчался, Ее труд оказался не напрасным. Муж приехал и был под впечатлением от победы. Они могли долго гулять, взявшись за руки, а придя домой посмеяться над нелепыми ситуациями. Ее интересует все, что связано с ее мужем, для нее это не просто жизнь другого человека, для нее это ее жизнь. Ей интересно знать все что с ним происходит в мелочах. Весь труд, который был направлен от Веры к мужу был не напрасен, и она видела отдачу от него.
На вопрос счастлива ли Вера Алмазов нельзя ответить однозначно. Но, скорее всего, она счастлива, ведь тот образ жизни, которым живёт Вера, она выбрала себе сама и ее полностью все устраивает.
Объяснение:
надеюсь