Юра был прилежным учеником. Каждый день он выполнял все задания и у него отавалосб время на другие дела. Но однажды, друзья позвали его гулять, а он, не доделав математику, пошел с ними. Когда он вернулся, то было уже темно и поздно. "Ничего, доделаю в школе, математика же четвертым уроком!"- сказал Юра. Но на следующий день расписание было изменено из-за болезни учителя, и математика оказалась первым уроком. Юра получил двойку и очень расстроился. Делу время - потехе час! Учитесь ну чужих ошибках!
Делу время - потехе час! Учитесь ну чужих ошибках!
см пояснення.
Объяснение:
Це був чистий розбишака-халамидник.
Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька:
Наче біс який сидів у хлопцеві! Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці.
Битись з ним і не пробуй,— перший по силі на всю вулицю.
Він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти.
А Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці.
Федько продерся крізь юрбу, вибрав крижину і стрибнув.
— Держись, Только! Я зараз буду коло тебе!
Толя, чистенький, ніжний, з щічками, як проскура.
Толі холодно і страшно, але він не хоче, щоб його звали бабою.
Толя розтерявся: хотів бігти назад, але не можна — перед ним ціла смуга води.
Толі зробилось страшно.
Толя з жахом задирав голову то до мами, то до папи і жалібно говорив:
— Я не винен, я не винен...
Це був чистий розбишака-халамидник.
Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька:
Наче біс який сидів у хлопцеві! Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці.
Битись з ним і не пробуй,— перший по силі на всю вулицю.
Він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти.
А Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці.
Федько продерся крізь юрбу, вибрав крижину і стрибнув.
— Держись, Только! Я зараз буду коло тебе!
Толя, чистенький, ніжний, з щічками, як проскура.
Толі холодно і страшно, але він не хоче, щоб його звали бабою.
Толя розтерявся: хотів бігти назад, але не можна — перед ним ціла смуга води.
Толі зробилось страшно.
Толя з жахом задирав голову то до мами, то до папи і жалібно говорив:
— Я не винен, я не винен...