Петр Гринев — главное действующее лицо повести А. С. Пушкина «Капитанская дочка». Перед читателем проходит весь жизненный путь главного героя, становление его личности, раскрывается его отношение к происходящим событиям, участником которых он является. Доброта матери и простота быта семьи Гриневых развили в Петруше мягкость и даже чувствительность. Он горит желанием отправиться в Семеновский полк, куда приписан с рождения, но мечтам о петербуржской жизни не суждено сбыться — отец решает отправить сына в Оренбург. И вот Гринев в Белогорской крепости. Вместо грозных, неприступных бастионов — деревушка, окруженная бревенчатым забором, с избами, крытыми соломой. Вместо строгого сердитого начальника — комендант, вышедший на учение в колпаке и халате, Вместо храброго войска — престарелые инвалиды. Вместо смертоносного оружия — старенькая, забитая мусором пушка. Жизнь в Белогорской крепости открывает перед юношей красоту жизни простых добрых людей, рождает радость общения с ними. «Другого общества в крепости не было; но я другого и не желал», — вспоминает Гринев, автор записок. Не военная служба, не смотры и парады привлекают молодого офицера, а беседы с милыми, простыми людьми, занятия литературой, любовные переживания. Именно здесь, в «бого крепости», в обстановке патриархального быта крепнут лучшие задатки Петра Гринева. Молодой человек полюбил дочь коменданта крепости Машу Миронову. Вера в ее чувства, искренность и честность стали причиной дуэли между Гриневым и Швабриным: Швабрин посмел посмеяться над чувствами Маши и Петра. Дуэль закончилась неудачно для главного героя. Во время выздоровления Маша ухаживала за Петром и это послужило сближению двух молодых людей. Однако, их желанию пожениться воспротивился отец Гринева, рассерженный дуэлью сына и не давший своего благословления на брак. Тихая и размеренная жизнь обитателей далекой крепости была прервана восстанием Пугачева. Участие в боевых действиях встряхнули Петра Гринева, заставили его задуматься над смыслом человеческого существования. Честным, порядочным, благородным человеком оказался сын отставного майора, не испугался грозного вида предводителя «шайки бандитов и бунтовщиков», посмел заступиться за свою любимую девушку, ставшую в один день сиротой. Ненависть и отвращение к жестокости и бесчеловечности, гуманность и доброта Гринева позволили ему не только сохранить свою жизнь и жизнь Маши Мироновой, но и заслужить уважение Емельяна Пугачева — руководителя восстания, мятежника, врага. Честность, прямодушие, верность присяге, чувство долга — вот черты характера, которые приобрел Петр Гринев, находясь на службе в Белогорской крепости.
Культура — специфічний б існування людини в природі.
Людина — єдиний носій свідомості, який досяг ступеня думки.
Чим гармонійніша взаємодія людини і природи, тим якісніше її життя з точки зору культурного розвитку. Залучаючись до культури, людина стає людиною. У мові за поняттям «культурна людина» закріпилося значення, яке має на увазі дотримання людиною певних правил, норм, соціальних установок, які визначають її поведінку в суспільстві. Це добровільне визначення тих меж, які встановлені суспільством. У суспільстві мають бути ідеали, вони не можуть знаходити своє вираження тільки у матеріальному задоволенні, у вигоді. Дуже важливо розв’язувати питання духовного життя людей, утверджувати вікові цінності, які людство накопичувало протягом віків, передавало із покоління в покоління.
Культура формує особистість певного типу, якій притаманні ті чи інші моральні якості, світоглядні орієнтири, рівень інтелектуального розвитку, естетичні уподобання тощо.
Сама людина формує себе у процесі своєї діяльності, тому культура є мірою людського в людині, характеристикою розвитку людини як суспільної істоти.
Слово «культура» почало використовуватись як науковий термін з другої половини XVIII ст. — в епоху Просвітництва. Мислителів того часу турбувало питання про специфіку людського буття, про те, що обумовлено «людською природою» і що формує саму «людську природу». Просвітники прагнули знайти ідеали людського буття й визначити напрями розвитку соціального прогресу.
Тоді й виникла необхідність у спеціальному понятті, в якому була б логічно оформлена ідея існування особливостей людського буття, з якими пов’язаний розвиток здібностей людини, її розуму і духовного світу.
Розвиток цієї ідеї виявив два її аспекти:
• культура трактувалась як засіб удосконалення людини, її духовного життя і моральності, виправлення недоліків і вад суспільства за до просвітництва й виховання людей;
• культура розглядалась як б життя, що реально існує та історично змінюється. Його специфіка обумовлена рівнем розвитку людського розуму, науки, мистецтва, виховання, освіти.
Ці протиріччя стимулювали подальшу еволюцію уявлень про культуру.
• Пригадайте, що таке духовна та художня культура.
III. БЕСІДА «МИСТЕЦТВО – ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ»
Учні пригадують, що таке мистецька діяльність, художній образ, висловлюють свої думки з приводу мистецької діяльності (як впливає творчий процес на формування особистості тощо).
IV. ПРОДОВЖЕННЯ ЛЕКЦІЇ
В основі творів мистецтва лежить певна ідея в її емоційному, живому зображенні. Кордон між художнім світом і світом реальним завжди був рухливим. Ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва і неоднаковий для різних художніх епох. Художній образ може набувати характеру символічності, доки не втратить зв’язок з дійсністю і не перетвориться на нерозшифрований знак. І, навпаки, він може бути ілюзорним до певної межі, оскільки у мистецтва завжди є узагальнюючий момент.
Створення художнього образу та його сприйняття складають дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному змістовому просторі.
Художній образ — поєднання дійсності й творчої індивідуальності митця. Його створенню підпорядковується увесь комплекс усвідомленої та неусвідом-леної (спонтанної) діяльності суб’єкта. Образне мислення митця завжди несе відображення картини світу тієї епохи, в яку він творить. Митець — генератор ідей і носій світогляду одночасно, він той ланцюг, що пов’язує внутрішньо художні процеси і світоглядні настанови суспільства. Він надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку глядача, а глядач у свою чергу порівнює художній твір з дійсністю і намагається відтворити образ, який був в уяві митця. Але все ж істина для глядача — те, як він зрозумів твір, а не те, що відтворював художник.
Поміркуйте і наведіть приклади творів різних видів мистецтва щодо відображення світу людини у мистецтві.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготовка до семінару «Культура і її роль у суспільстві».
Орієнтовні завдання
Підготувати короткі дослідження мистецької діяльності окремих майстрів різних напрямів: музикантів, співаків, художників, танцюристів й визначити, в чому полягає оригінальність їх творчого пошуку, як вони за до мистецьких засобів виразності передають власні почуття, емоції, мрії тощо.
Культура — специфічний б існування людини в природі.
Людина — єдиний носій свідомості, який досяг ступеня думки.
Чим гармонійніша взаємодія людини і природи, тим якісніше її життя з точки зору культурного розвитку. Залучаючись до культури, людина стає людиною. У мові за поняттям «культурна людина» закріпилося значення, яке має на увазі дотримання людиною певних правил, норм, соціальних установок, які визначають її поведінку в суспільстві. Це добровільне визначення тих меж, які встановлені суспільством. У суспільстві мають бути ідеали, вони не можуть знаходити своє вираження тільки у матеріальному задоволенні, у вигоді. Дуже важливо розв’язувати питання духовного життя людей, утверджувати вікові цінності, які людство накопичувало протягом віків, передавало із покоління в покоління.
Культура формує особистість певного типу, якій притаманні ті чи інші моральні якості, світоглядні орієнтири, рівень інтелектуального розвитку, естетичні уподобання тощо.
Сама людина формує себе у процесі своєї діяльності, тому культура є мірою людського в людині, характеристикою розвитку людини як суспільної істоти.
Слово «культура» почало використовуватись як науковий термін з другої половини XVIII ст. — в епоху Просвітництва. Мислителів того часу турбувало питання про специфіку людського буття, про те, що обумовлено «людською природою» і що формує саму «людську природу». Просвітники прагнули знайти ідеали людського буття й визначити напрями розвитку соціального прогресу.
Тоді й виникла необхідність у спеціальному понятті, в якому була б логічно оформлена ідея існування особливостей людського буття, з якими пов’язаний розвиток здібностей людини, її розуму і духовного світу.
Розвиток цієї ідеї виявив два її аспекти:
• культура трактувалась як засіб удосконалення людини, її духовного життя і моральності, виправлення недоліків і вад суспільства за до просвітництва й виховання людей;
• культура розглядалась як б життя, що реально існує та історично змінюється. Його специфіка обумовлена рівнем розвитку людського розуму, науки, мистецтва, виховання, освіти.
Ці протиріччя стимулювали подальшу еволюцію уявлень про культуру.
• Пригадайте, що таке духовна та художня культура.
III. БЕСІДА «МИСТЕЦТВО – ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ»
Учні пригадують, що таке мистецька діяльність, художній образ, висловлюють свої думки з приводу мистецької діяльності (як впливає творчий процес на формування особистості тощо).
IV. ПРОДОВЖЕННЯ ЛЕКЦІЇ
В основі творів мистецтва лежить певна ідея в її емоційному, живому зображенні. Кордон між художнім світом і світом реальним завжди був рухливим. Ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва і неоднаковий для різних художніх епох. Художній образ може набувати характеру символічності, доки не втратить зв’язок з дійсністю і не перетвориться на нерозшифрований знак. І, навпаки, він може бути ілюзорним до певної межі, оскільки у мистецтва завжди є узагальнюючий момент.
Створення художнього образу та його сприйняття складають дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному змістовому просторі.
Художній образ — поєднання дійсності й творчої індивідуальності митця. Його створенню підпорядковується увесь комплекс усвідомленої та неусвідом-леної (спонтанної) діяльності суб’єкта. Образне мислення митця завжди несе відображення картини світу тієї епохи, в яку він творить. Митець — генератор ідей і носій світогляду одночасно, він той ланцюг, що пов’язує внутрішньо художні процеси і світоглядні настанови суспільства. Він надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку глядача, а глядач у свою чергу порівнює художній твір з дійсністю і намагається відтворити образ, який був в уяві митця. Але все ж істина для глядача — те, як він зрозумів твір, а не те, що відтворював художник.
Поміркуйте і наведіть приклади творів різних видів мистецтва щодо відображення світу людини у мистецтві.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготовка до семінару «Культура і її роль у суспільстві».
Орієнтовні завдання
Підготувати короткі дослідження мистецької діяльності окремих майстрів різних напрямів: музикантів, співаків, художників, танцюристів й визначити, в чому полягає оригінальність їх творчого пошуку, як вони за до мистецьких засобів виразності передають власні почуття, емоції, мрії тощо.