Калашников – честный купец, заботливый отец и хороший семьянин. Он любит свою семью, оберегает и защищает ее. Это молодой, удалой мужчина, имеющий понятие чести и острое чувство собственного достоинства.
Кирибеевич — буйный молодец, отличный воин, любимый царский опричник. Он хороший боец, не раз выходивший победителем из многих битв, но чувство любви к замужней красавице оказывается сильнее него. Его не останавливают даже суровые законы домостроя. Кирибеевич настолько ослеплен своими чувствами, что все для него теряет смысл: и долг, и приличия.
И тогда, понимая свою приближенность к государю и чувствуя безнаказанность, он открыто признается в своих чувствах замужней женщине, тем самым нарушая святость брака. Молодой опричник привык получать все, что захочет, он не был готов к тому, что Алена Дмитревна откажет ему, и тем более к поединку с оскорбленным мужем.
Примечательно, что ни один из противников, встав лицом к лицу на кулачном бою, не открыл всей правды об истинной причине перед царем, потому что отстаивать свою честь каждый должен сам. В этот момент мужчины выглядят равными и достойными противниками.
Чтобы сохранить семейную тайну, купец заплатил жизнью, это вызывает уважение царя за «ответ по совести». Музыканты воспевают народного героя за отвагу, мужество, за то, что отстоял честь свою и своей семьи. При всей разности поступков и характеров оба героя поэмы несут в себе присущие русскому характеру черты: молодецкую удаль, богатырскую силу постоять за свою честь, верность долгу и традициям.
Произведение поднимает важные во все времена вопросы: о свободе и ее границах, о неотъемлемых правах человека, о судьбе, чести, насилии над личностью и о том, можно ли ему противостоять
9 Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, Що люблять пролітати слідами кораблів
Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжував кораблі. А на палубі він мав вигляд безпорадного птаха.
На палубу несуть ясних висот владику. І сумлінно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло
Поступово образ альбатроса переріс у романтичний образ - символ поета і його долі у людському вирі життя.
Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі.
Поет не знаходив розуміння серед людей і тому не міг злетіти думкою.
Композиційна єдність твору досягла за до центрального образу альбатроса, що став образом-символом. Тому і протиставлені тут реальний і символічний план вираження: альбатрос і матроси, поет і юрба. З образом альбатроса пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплювався ним і висловив йому співчуття .
10 - Декаданс (від франц. decadence — занепад, розклад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, що виявилося в літературі, мистецтві, культурі. Песимістичні настрої, характерні для другої половини XIX — початку XX ст., були пов’язані з дефіцитом духовності у прагматичному буржуазному суспільстві та передчуттям соціоісторичних катастроф — революцій, масштабних війн, що спіткали людство на початку XX ст.
11 - “Альбатрос” аналіз Рік написання – 1842 Цикл – “Сплін та ідеал” Тема: Показ людини, яка відрізняється від суспільства. Поет – мішень в суспільстві в яке всі хочуть потрапити Ідея: Поет доносить до читача, як суспільство ставитися до людини (особливої) Художні засоби “Альбатрос” Епітет “крилатий велетень”, великі білі крила, розбитого, немічний, прекрасний Символи у вірші “Альбатрос” Альбатрос, тобто сам поет – це світ прекрасного, добра. Моряки – зло, символ людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту. Море – символізує життя; корабель, човен – людську долю; грім, гроза, блискавка – життєві негаразди. В «Альбатросі» стверджується божественна сила мистецтва, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета. Автор оспівує душу, що прагне високого ідеалу, краси. У поета, як у альбатроса, “міць велика”, але його намагаються приборкати. Він не може протистояти суспільству, як птиця натовпу матросів. Натовп не розуміє його. І тут зло перемагає добро. Але прекрасне завжди вище за потворне, навіть коли гине. Мистецтво та особистість вищі за натовп. Очевидно, мрії альбатроса залишаться “сумними думками” поета. Надії немає: серед всіх присутніх не виявилося нікого, хто б зупинив дурні розваги або хоча б засудив їх. Таке суспільство ніколи не буде ідеальним, та й не хоче воно прагнути до цього. Чітко простежується схожість долі птиці і долі поета. Це сильний птах з великими крилами, він може підніматися високо і довго триматися в небі. Альбатроса можна назвати мандрівником, який знаходиться у важких і небезпечних мандрах, адже він літає над розбурханим морем. Читаючи поезію Шарля Бодлера, в багатьох віршах відчувається смуток і якась безвихідь, ці почуття часто супроводжували поета в його житті. Він мріяв про світле і прекрасне, але романтична мрія так і залишилася для нього недосяжною.
Калашников – честный купец, заботливый отец и хороший семьянин. Он любит свою семью, оберегает и защищает ее. Это молодой, удалой мужчина, имеющий понятие чести и острое чувство собственного достоинства.
Кирибеевич — буйный молодец, отличный воин, любимый царский опричник. Он хороший боец, не раз выходивший победителем из многих битв, но чувство любви к замужней красавице оказывается сильнее него. Его не останавливают даже суровые законы домостроя. Кирибеевич настолько ослеплен своими чувствами, что все для него теряет смысл: и долг, и приличия.
И тогда, понимая свою приближенность к государю и чувствуя безнаказанность, он открыто признается в своих чувствах замужней женщине, тем самым нарушая святость брака. Молодой опричник привык получать все, что захочет, он не был готов к тому, что Алена Дмитревна откажет ему, и тем более к поединку с оскорбленным мужем.
Примечательно, что ни один из противников, встав лицом к лицу на кулачном бою, не открыл всей правды об истинной причине перед царем, потому что отстаивать свою честь каждый должен сам. В этот момент мужчины выглядят равными и достойными противниками.
Чтобы сохранить семейную тайну, купец заплатил жизнью, это вызывает уважение царя за «ответ по совести». Музыканты воспевают народного героя за отвагу, мужество, за то, что отстоял честь свою и своей семьи. При всей разности поступков и характеров оба героя поэмы несут в себе присущие русскому характеру черты: молодецкую удаль, богатырскую силу постоять за свою честь, верность долгу и традициям.
Произведение поднимает важные во все времена вопросы: о свободе и ее границах, о неотъемлемых правах человека, о судьбе, чести, насилии над личностью и о том, можно ли ему противостоять
1 б 2б 3в 4а 5а 6в 7б 8а
9 Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, Що люблять пролітати слідами кораблів
Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжував кораблі. А на палубі він мав вигляд безпорадного птаха.
На палубу несуть ясних висот владику. І сумлінно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло
Поступово образ альбатроса переріс у романтичний образ - символ поета і його долі у людському вирі життя.
Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі.
Поет не знаходив розуміння серед людей і тому не міг злетіти думкою.
Композиційна єдність твору досягла за до центрального образу альбатроса, що став образом-символом. Тому і протиставлені тут реальний і символічний план вираження: альбатрос і матроси, поет і юрба. З образом альбатроса пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплювався ним і висловив йому співчуття .
10 - Декаданс (від франц. decadence — занепад, розклад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, що виявилося в літературі, мистецтві, культурі. Песимістичні настрої, характерні для другої половини XIX — початку XX ст., були пов’язані з дефіцитом духовності у прагматичному буржуазному суспільстві та передчуттям соціоісторичних катастроф — революцій, масштабних війн, що спіткали людство на початку XX ст.
11 - “Альбатрос” аналіз Рік написання – 1842 Цикл – “Сплін та ідеал” Тема: Показ людини, яка відрізняється від суспільства. Поет – мішень в суспільстві в яке всі хочуть потрапити Ідея: Поет доносить до читача, як суспільство ставитися до людини (особливої) Художні засоби “Альбатрос” Епітет “крилатий велетень”, великі білі крила, розбитого, немічний, прекрасний Символи у вірші “Альбатрос” Альбатрос, тобто сам поет – це світ прекрасного, добра. Моряки – зло, символ людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту. Море – символізує життя; корабель, човен – людську долю; грім, гроза, блискавка – життєві негаразди. В «Альбатросі» стверджується божественна сила мистецтва, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета. Автор оспівує душу, що прагне високого ідеалу, краси. У поета, як у альбатроса, “міць велика”, але його намагаються приборкати. Він не може протистояти суспільству, як птиця натовпу матросів. Натовп не розуміє його. І тут зло перемагає добро. Але прекрасне завжди вище за потворне, навіть коли гине. Мистецтво та особистість вищі за натовп. Очевидно, мрії альбатроса залишаться “сумними думками” поета. Надії немає: серед всіх присутніх не виявилося нікого, хто б зупинив дурні розваги або хоча б засудив їх. Таке суспільство ніколи не буде ідеальним, та й не хоче воно прагнути до цього. Чітко простежується схожість долі птиці і долі поета. Це сильний птах з великими крилами, він може підніматися високо і довго триматися в небі. Альбатроса можна назвати мандрівником, який знаходиться у важких і небезпечних мандрах, адже він літає над розбурханим морем. Читаючи поезію Шарля Бодлера, в багатьох віршах відчувається смуток і якась безвихідь, ці почуття часто супроводжували поета в його житті. Він мріяв про світле і прекрасне, але романтична мрія так і залишилася для нього недосяжною.