Стр. 80 письменно объяснить смысл последнего абзаца "конь с розовой гривой". вот обзац: сколько лет с тех пор сколько событий а я всё не могу забыть бабушкиного пряника -- того дивного коня с розовой гривой.

• «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». • «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в вці». • «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати». • І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”». • Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». • «Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав з вки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється». • «Продав ти мене, юдо, Бог тебе певно покарає. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду». • «Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно». • «Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь… Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти». • «Внизу, в челядній, вибили Павлуся так, що зі спини аж кров потекла. У хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав». • «До ть мені, Господи свята Покрово, визволитися та козаком стати! Усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю». • «Готувався до втечі повільно і розумно. Він став обкрадати конюхів. В одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку. Усе те ховав уночі в дуплясте старе дерево. При цім був покірний, слухняний, усім служив охоче, так що ніхто його не запідозрював». • «Або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. Довше так жити не можу, а бідної Ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі». • «Павлусь уже мав досвід. Він знав, як зловити в ріці рибу, як застрелити з лук птицю, а ще знав, що таке Харциз і як його треба берегтись». • «Він теж козацька дитина і не гірший від інших. Як гинути, то гинути. Він піде сміливо на смерть з козацькою піснею на устах… Та він ще вилає всіх татар і їхнього Магомета». • «Я знаю, що в татар менше карають, коли бранець сам вернеться з доброї волі». • «Цю щасливу нагоду хотів він використати на те, щоб відшукати і визволити сестру. Він склав собі цілий план, як це зробити. Знав добре, що Мустафа-ага, певно, живий у полковника і що його знайдуть, як лише покаже їм дорогу. За це відкриття можна надіятися великої винагороди, а навіть свободи, а тоді вернеться разом із сестрою на Україну. Він і не думав про те, щоб без сестри вертатися, й вірив, що йому Бог сестру відшукати». • «Боже наш! Я бачу твою руку в цім усім. Я, бідний невільник, пустився навмання, бачачи в цьому мо ння. Ти вдержав мене і завернув, та це мені вийшло на добре. Мали мене нагайками вбити, та твоя могутня рука мене. Чи гадав я, куди мене твоє святе провидіння заведе? Боже, Боже! Не покидай мене, вислухай мою молитву, до мені! На тебе моя надія!»

Идея комедии «Недоросль» перекликается с ее темой – это осуждение безнравственности, жестокости, глупости, жадности помещиков и воспевание идеалов просвещения и гуманизма. Фонвизин сам был личностью Просвещения, поэтому высшие человеческие начала были главными для него. Изображая в комедии ужасы невежества «старых» дворян, автор обнажал недостатки существовавшего в России общественного строя. Победу над ними Фонвизин видел в главенстве справедливого, гуманного закона, как это и происходит в конце пьесы. Олицетворяющий букву закона Правдин, после того как получает подтверждение, что деревня Простаковых переходит под его опеку, запрещает Простаковой «отыгрывать» злобу на крепостных. Более того, он сам расплачивается с учителями, но так, как они того действительно заслуживают. Однако, читатель (или зритель) понимает, что справедливый закон восторжествовал только в этой деревне, а не по всей царской России, так как высшие чины все еще занимают представители помещицкой морали – те же Простаковы и Скотинины, которые ради собственной выгоды готовы льстить незнакомому человеку и обманывать своих родственников.

Таким образом, тема и идея «Недоросля» тесно связаны. В комедии Фонвизин не только высмеял жестоких, необразованных помещиков, но и на примере Правдина, Милона, Софьи, Стародума показал, какой должна быть личность Просвещения в царской России. Автор акцентирует внимание на том, что достичь обновления общества можно только через полную реформацию системы воспитания и образования. Устаревшие идеалы должны быть отброшены, тогда как гуманизм, честность, справедливость, мораль должны стать основой обновленного дворянства.

Подводя итог, стоит отметить, что Фонвизин создал гениальное произведение, идеи которого не утратили своей актуальности и в наши дни. Пьеса привлекает все новых читателей и исследователе своей глубиной и злободневностью осветляемых вопросов.

МОГУ И ПОМЕНЬШЕ:Основная мысль- противостояние Просвещения (образованности, интеллигенции) так называемому невежеству, необразованности. Синонимов можно подобрать очень много, тут уж на твоё усмотрение)