Стихотворения А.Т.Твардовского
Черты лирического героя и автора Цитатные примеры
Лирический герой автор
Внутренний мир
Переживания,душевное состояние
Манера речевого самовыражения
-заполнить таблицу всем
Снега потемнеют синие…», «Июль- макушка лета»,
Евгений Онегин, главный герой одноименного романа в стихах А. С. Пушкина, родился в Петербурге ("на брегах Невы"). Блистательная Северная Пальмира, столица тогдашней Российской Империи - то место, где юный Евгений вырос, а после блистал в высшем свете.
Одетый по последней моде, в совершенстве говорящий по-французски (как, собственно, практически все знатные и богатые дворяне того времени), Онегин разъезжает по балам и приемам. Онегин - "молодой повеса", дамский угодник, модник и светский лев, проводит день за днем в развлечениях.
"Бывало он еще в постеле — Ему записочки несут. /Что? приглашенья? В самом деле / Три дома на вечер зовут." Он посещает театры, но не столько посмотреть пьесу, сколько показать себя и посмотреть на других "Двойной лорнет, скосясь, наводит /На ложи незнакомых дам..."
Щеголь и модник, Евгений "по три часа по крайней мере пред зеркалами проводил". Вечерами он бывал на балах, танцевал, писал стихи в альбомы красавицам. Так проходил день за днем: До утра жизнь его готова /Однообразна и пестра, /И завтра то же, что вчера.
При всем своем блеске и роскоши, светская жизнь Петербурга была скучна и однообразна, и Онегин ею пресытился.
Описывая светскую жизнь своего героя в столице, Пушкин знал, о чем писал: Точно такую же жизнь временами вел и он сам.
Здавна люди схилялися перед явищами природи, відчували забобонний страх перед ворожими її виявами. Балада Й. В. Ґете «Вільшаний король» написана в романтичному стилі за мотивами народної пісні.
Батько везе хворого сина через ліс, а тому вважається, що дитину кличе Вільшаний король, або Лісовий король. Хлопчик марить, і туман йому видається страшним бороданем, який пропонує піти з ним на узбережжя в сади погратися. Шепіт листя нагадує хворому вмовляння підступного короля, а верби «в імлі нічній» — королівнами, що «до пісні й танцю в полі зійшлись».
Хвороба мучить малого, тисне, а йому здається, що то «лісовий» демон «хапає і мучить, злий!» Балада, відповідно до жанру, закінчується трагічно. Батько приїхав додому, але «син покинув навіки світ».
Вітер, туман, ніч, вільха та верба символізують у творі ворожі до людини сили, а діалог між батьком і сином роблять його напруженим, драматичним. На жаль, людина не всесильна і не може інколи до своєму ближньому, тому викликає глибоке співчуття.
Так фантастичні уявлення переплелися з реальними подіями та уявою поета і втілилися у чудовій баладі.
Объяснение: