Средства худ. изобразительности: эпитеты, метафоры, олицитворения, сравнения? ? сторона ль ты моя, сторона! дождевое, осеннее олово. в черной луже продрогший фонарь отражает безгубую голову. нет, уж лучше мне не смотреть, чтобы вдруг не увидеть хужего. я на всю эту ржавую мреть буду щурить глаза и суживать. так немного теплей и безбольней. посмотри: меж скелетов домов, словно мельник, несет колокольня медные мешки колоколов. если голоден ты - будешь сытым. коль несчастен - то весел и рад. только лишь не гляди открыто, мой земной неизвестный брат. как подумал я - так и сделал, но увы! все одно и то ж! видно, слишком привыкло тело ощущать эту стужу и дрожь. ну, да что же? ведь много прочих, не один я в миру живой! а фонарь то мигнет, то захохочет безгубой своей головой. только сердце под ветхой одеждой шепчет мне, посетившему твердь: "друг мой, друг мой, прозревшие вежды закрывает одна лишь смерть".
Класицизм — літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції й набув поширення в країнах Європи до початку XIX століття.
У багатьох країнах, і передусім у Франції, класицизм став першим офіційним художнім методом, який визнав уряд. Королі й царі наближали до себе письменників, а ті, у свою чергу, прославляли їх у творах, проголошували необхідність громадського служіння державним інтересам. Твори стали більш чіткими, врівноваженими, цілісними, підпорядкованими загальноприйнятим
канонам класицизму. Кохання, дружба, родинні взаємини — усе це приносилося віднині в жертву патріотичному обов’язкові. Якщо головною ідеологічною опорою бароко була релігія, то пріоритетними для класицистів стали інтереси та потреби світської влади, зокрема монархічної держави.
У своїх пошуках розумних правил творчості класицизм звертався до античних теоретиків літератури — Арістотеля, Горація, брав за взірець їхні погляди на літературу. На базі «Поетики» Арістотеля та «Послання до Пізонів» Горація француз Школ я Буало розробив естетичну програму класицизму, яку виклав у книзі «Мистецтво поетичне» (1674).
Класицизм (англ, classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям у європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст.
Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.).
Теоретичне підґрунтя класицизму — антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Арістотеля.
Ознаки класицистичного мистецтва: орієнтування на античне мистецтво, яке проголошувалося ідеальним, зразковим, класичним, гідним наслідування.
Антон Антонович считает, что достоин лучшей
жизни, что у него для этого есть все необходимые
качества.
Эгоизм ему представить себя в самой
фантастической ситуации, в которой его персона
достигает высоких ступеней социальной лестницы.
Когда перед ним забрезжила перспектива стать
родственником "важного чиновника" и генералом,
он словно опьянел от открывшихся возможностей.
Он грезит: "Ведь почему хочется быть генералом?
Потому, что, случится, поедешь куда-нибудь-фельдъегеря
и адъютанты поскачут везде вперёд: лошадей!
и там на станциях никому не дадут, всё дожидается:
все эти титулярные, капитаны, городничие,
а ты себе и в ус не дуешь".
Материализованный мираж Петербурга конкретизируется
в наивных размышлениях героя.
Объяснение: