Сравните различные суждения об образе Христа в поэме «Двенадцать» «Конец «Двенадцати» искусственно приклеенный, внезапное появление Христа есть чисто литературный эффект» (К.И. Чуковский. Александр Блок как человек и поэт).
«Образ Христа – олицетворение новой всемирной и всечеловеческой веры, новой морали – послужил для Блока символом всеобщего обновления жизни, начатого русской революцией, и в таком значении появился в финале «Двенадцати»» (В. Орлов. Гамаюн. Жизнь Александра Блока).
«Недаром - и вряд ли случайно – Христос выступает в поэме «нежной поступью надвьюжной». Он – над стихией, поверх неё; и Он – за нею («за вьюгой невидим»). Он – следующая, максимальная и максималистская «ступень» на пути приобщения героев к «космосу», гармонии. И Он же – залог совершающегося преобразования, внутреннего перерождения человека, выхода из стихии и хаоса» (Л.К. Долгополов. Поэма Александра Блока «Двенадцать»).
«… В последних строках последней главы та самая вьюга (вьюгА), которая слепила очи грешных людей, совершивших убийство и одновременно являющихся носителями великого обновления, та самая вьюга из дикой стихии становится началом не только мирным, но и прекрасным. Христос идёт НЕЖНОЙ ПОСТУПЬЮ НАДВЬЮЖНОЙ, СНЕЖНОЙ РОССЫПЬЮ ЖЕМЧУЖНОЙ.
… Оказывается, что для Блока революционеры и Христос родственны между собой: они и Он обладают властью над вселенской стихией. Так Блок поэтическими средствами осуществляет, казалось бы, невероятное: он ставит знак равенства
между раздувающими мировой пожар революционерами и Христом… который ведь и шагает впереди «двенадцати» «с кровавым флагом» (Е.Г. Эткинд. Демократия, опоясанная бурей. Композиция поэмы А. Блока «Двенадцать»).
КАКАЯ ИЗ ТОЧЕК ЗРЕНИЯ ВАМ БЛИЖЕ? ПОЧЕМУ СТАЛИ ВОЗМОЖНЫ СТОЛЬ ПРОТИВОРЕЧИВЫЕ МНЕНИЯ? ЕСТЬ ЛИ У ВАС СОБСТВЕННОЕ ПОНИМАНИЕ ЭТОГО ОБРАЗА?
ответ:існує міф,що гроші псують людину,але на мою думку,
це залежить від характеру людини .Наприкьад,Гобсек, він все життя збирав гроші, обманюючи людей, і в підсумку помер, з купою грошей, їжі, і по суті, вони нікому не досталісь.А в творі «Шинель» життя Акакія зависила від грошей, бо у нього їх не було, і він просив до у заможного молодика, ну той відмовився, врешті-решт це мало не найкращі наслідки.Напевно, Гоголь якраз таки вірив в цей міф, і вирішив показати людям, які можуть бути наслідки , якщо дивитися тільки в сторону багатства, не помічаючи нічого крім нього.
Объяснение:
Тема твору "Шинель", — це людські страждання, що заздалегідь є соціально визначеними, оскільки багато що в житті залежить від чину (посади). Головний персонаж твору — Акакій Акакійович Башмачкін. Підкреслюючи типовість життєвих доль "маленьких людей", Гоголь навмисно дає нам непевні характеристики Акакія Акакійовича: в "одному департаменті", "один чиновник", "трохи рябуватий", "трохи рудуватий" влаштувався на службу, і "цього ніхто не міг пригадати". Його життя вже запрограмоване чиновницькою ієрархічністю стосунків у суспільстві. Чиновник щоденно ходить на службу, ретельно переписує папери. Здається, сам автор вражений тим, що духовний світ Башмачкіна настільки обмежений, — чиновник бачить сенс свого існування в переписуванні літер. Він з приємністю пригадує день, що минув, сподівається на завтрашній, зворушено посміхається. І коли Гоголь повідомляє читачеві про низький чин свого героя ("вічний титулярний радник"), то цим ніби визначає фатальність усіх подій, що будуть пов'язані з життям цієї людини.
Та ось у житті "маленької людини" з'являється мрія: придбання нової шинелі. Ця мрія настільки захопила героя, що він ладен терпіти від колег і насмішки, і образи. У всьому відмовляє собі Башмачкін, щоб накопити грошей на омріяну річ. І ось нарешті шинель у нього в руках — яка безмежна радість! Та щастя чиновника було недовговічним: шинель украли. Це стало справжньою трагедією для Акакія Акакійовича. Куди тільки він не звертався за до — усюди зустрічав лише байдужість, зневагу й крик, бо своїм виглядом "маленької людини" він створював враження жалюгідного створіння. Наляканий прийомом у "високої особи", Башмачкін захворів і помер: "І Петербург залишився без Акакія Акакійовича, нібито в ньому його ніколи й не було. Щезла і зникла істота, ніким не захищена, нікому не дорога, ні для кого не цікава, що навіть не привернула увагу і природознавця, який не пропускає нагоди посадити на шпильку звичайну муху та роздивитися її в мікроскоп..."