Повествование начинается с описания того, как Олег, оставив в Киеве своего приемного сына Игоря, собрался в великий поход на Византию. Войско Олега было многочисленным, вся армия разместилась на двух тысячах кораблях. Византийцы испугались такого количества вооруженных славян, и заперли ворота своей столицы.
Прежде чем Олег со своим войском дошел до Царьграда он убил и захватил в плен большое количество жителей империи. Весть о том, что Олег убивает мирных жителей, быстро долетела до Царьграда, и византийцы решили пойти на примирение. Они вышли навстречу Олегу и вынесли на подносе множество разной еды и вино.
Однако Олег не стал кушать эту еду, так как подозревал, что она была отравленной ядом. Испуганные греки удивились такой прозорливости, и дали Олегу имя «Вещий». Византийцы не ступили в борьбу с киевским князем, и согласились на условия, которые он им выставил.
В знак того, что поход удался, и торговые соглашения с Византией были достигнуты, Олег повесил свой щит на врата столицы, и не стал разрушать ее. После этого похода, между Киевской Русью и Византией возникли прочные торговые связи: византийцы продавали русинам свои корабли, а жители Киевской Руси направляли в Византию на продажу золото и дорогие меха.
День Перемоги – одне з найвизначніших свят для України та для кожного з нас. Воно символізує перемогу добра над злом, майбутнього над минулим, життя над смертю. Цей день єднає людей проти агресії та війни, символізує прагнення до миру і процвітання. Минули десятиліття з того часу, коли над нашою країною прогриміли святкові салюти з нагоди Перемоги. Проте пам’ять про тяжкі і героїчні роки Великої Вітчизняної війни ми зберігаємо досі та хочемо, щоб і наші діти знали про це, щоб вони пам’ятали про тих, хто відстояв нашу свободу і незалежність у боротьбі з завойовниками: солдатів, жінок, дітей, всіх тих, хто не задумуючись віддав своє життя за наше майбутнє.
Відбулися заходи, приурочені 66-ій річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні і в дошкільному навчальному закладі №8 «Золотий півник». З метою виховання у підростаючого покоління патріотичних почуттів, поваги та шанобливого ставлення до учасників Великої Вітчизняної війни, до героїзму і доблесті, проявлених ними у боях за визволення світу від фашистських загарбників, в дитячому садку проведено цикл бесід на тему: «Нам світить у віконце Перемоги сонце», розгляд фотоальбомів, ілюстрацій, читання художньої літератури, екскурсії до меморіального комплексу - парку Слави.
А 5 травня дошкільнята організували літературно-музичну композицію, яка не залишила байдужим нікого з присутніх в залі. На зустріч з дошкільнятами завітали Синявська Ніна Василівна та Мережко Віра Корніївна, які зі сльозами на очах розповіли дітям про свої дитячі роки, проведені під час війни. І вражали спогади, які залишилися в пам’яті на той час маленьких дітей, адже дітям війни приходилося теж нелегко. Ці люди сьогодні, як ніхто інший, потребують уваги та турботи. Дошкільнята та учні 1 класу, затамувавши подих, слухали розповіді бабусь та мали змогу краще дізнатися про героїчне минуле нашого народу, вшанувати ветеранів Великої Вітчизняної війни та дітей війни.Це лише маленька часточка великої шани всім загиблим та живим, хто відстоював Перемогу, адже пам’ять та гордість за велику Перемогу повинна продовжувати жити в серцях нового покоління. Ми, хто ніколи не знав, що таке фашизм, діти, які не знаємо страхів війни з її безкінечними і страшними жертвами, хто мирно спить у затишних домівках, зі щирою вдячністю віддаємо Вам хоч маленький борг за Велику Перемогу.
Прежде чем Олег со своим войском дошел до Царьграда он убил и захватил в плен большое количество жителей империи. Весть о том, что Олег убивает мирных жителей, быстро долетела до Царьграда, и византийцы решили пойти на примирение. Они вышли навстречу Олегу и вынесли на подносе множество разной еды и вино.
Однако Олег не стал кушать эту еду, так как подозревал, что она была отравленной ядом. Испуганные греки удивились такой прозорливости, и дали Олегу имя «Вещий». Византийцы не ступили в борьбу с киевским князем, и согласились на условия, которые он им выставил.
В знак того, что поход удался, и торговые соглашения с Византией были достигнуты, Олег повесил свой щит на врата столицы, и не стал разрушать ее. После этого похода, между Киевской Русью и Византией возникли прочные торговые связи: византийцы продавали русинам свои корабли, а жители Киевской Руси направляли в Византию на продажу золото и дорогие меха.
Минули десятиліття з того часу, коли над нашою країною прогриміли святкові салюти з нагоди Перемоги. Проте пам’ять про тяжкі і героїчні роки Великої Вітчизняної війни ми зберігаємо досі та хочемо, щоб і наші діти знали про це, щоб вони пам’ятали про тих, хто відстояв нашу свободу і незалежність у боротьбі з завойовниками: солдатів, жінок, дітей, всіх тих, хто не задумуючись віддав своє життя за наше майбутнє.
Відбулися заходи, приурочені 66-ій річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні і в дошкільному навчальному закладі №8 «Золотий півник». З метою виховання у підростаючого покоління патріотичних почуттів, поваги та шанобливого ставлення до учасників Великої Вітчизняної війни, до героїзму і доблесті, проявлених ними у боях за визволення світу від фашистських загарбників, в дитячому садку проведено цикл бесід на тему: «Нам світить у віконце Перемоги сонце», розгляд фотоальбомів, ілюстрацій, читання художньої літератури, екскурсії до меморіального комплексу - парку Слави.
А 5 травня дошкільнята організували літературно-музичну композицію, яка не залишила байдужим нікого з присутніх в залі. На зустріч з дошкільнятами завітали Синявська Ніна Василівна та Мережко Віра Корніївна, які зі сльозами на очах розповіли дітям про свої дитячі роки, проведені під час війни. І вражали спогади, які залишилися в пам’яті на той час маленьких дітей, адже дітям війни приходилося теж нелегко. Ці люди сьогодні, як ніхто інший, потребують уваги та турботи. Дошкільнята та учні 1 класу, затамувавши подих, слухали розповіді бабусь та мали змогу краще дізнатися про героїчне минуле нашого народу, вшанувати ветеранів Великої Вітчизняної війни та дітей війни.Це лише маленька часточка великої шани всім загиблим та живим, хто відстоював Перемогу, адже пам’ять та гордість за велику Перемогу повинна продовжувати жити в серцях нового покоління. Ми, хто ніколи не знав, що таке фашизм, діти, які не знаємо страхів війни з її безкінечними і страшними жертвами, хто мирно спить у затишних домівках, зі щирою вдячністю віддаємо Вам хоч маленький борг за Велику Перемогу.