Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у життя людей*.
Наприклад, у п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” гумором сповнені діалоги дійових осіб, зокрема, намагання Мартина прищепити членам своєї родини дворянські риси:
Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?
Сатира – різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді*.
У поемі “Сон” саркастично-карикатурно подано образ цариці:
Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
Ґротеск – художній засіб, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, переплетінні реального з фантастичним*.
Ґротесковою є сцена “генерального мордобитія” в поемі “Сон”:
Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого… та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;
Та верещать; та як ревнуть:
«Гуля наш батюшка, гуля!
Ура!.. ура!.. ура! а-а-а…»
Сарказм – глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про що він говорить. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм близький до іронії*.
«Тарас Бульба» - важнейшее произведение в литературе XIX века. Сочинения «Тарас Бульба написать учащимся 7 класса школьную работу и составить образ главного героя.
Прототип Тараса Бульбы тесно связан с былинами о русских богатырях. Тарас такой же храбрый и преданный своему делу и родине человек. Он является атаманом в Запорожской Сечи и выступает за свободу своей малой родины от польского гнета. Истинными патриотами он растит и своих сыновей Остапа и Андрия, которые едва закончив учебу, отправляются с отцом в Сечь. Они показывают себя храбрыми воинами, однако младший сын, влюбившись в полячку, переходит на сторону врага. Тогда Тарас, не простив предательства, собственноручно убивает Андрия. Этот поступок вызывает противоречивые чувства: с одной стороны он наказал предателя, с другой - совершил безжалостный и жестокий поступок. Долг и честь он поставил выше своих отцовских чувств.
Старший сын погибает от рук врага. Но теперь герой гордится сыном. Да он, погиб, но погиб героем! Сам Тарас также погибает от рук поляков, но умирает он непобежденным и несломленным!
Образ главного героя далек от нас и по времени, и по многим особенностям характера и быта. Но он учит пламенной, самоотверженной любви к родине, товарищеской верности и чести, мужеству и стойкости.
Данная статья школьникам написать по повести сочинения на тему «Тарас Бульба», раскрыть образ и описать основные черты характера героя.
Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у життя людей*.
Наприклад, у п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” гумором сповнені діалоги дійових осіб, зокрема, намагання Мартина прищепити членам своєї родини дворянські риси:
Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?
Сатира – різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді*.
У поемі “Сон” саркастично-карикатурно подано образ цариці:
Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
Ґротеск – художній засіб, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, переплетінні реального з фантастичним*.
Ґротесковою є сцена “генерального мордобитія” в поемі “Сон”:
Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого… та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;
Та верещать; та як ревнуть:
«Гуля наш батюшка, гуля!
Ура!.. ура!.. ура! а-а-а…»
Сарказм – глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про що він говорить. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм близький до іронії*.
У нас же й світа, як на те —
Одна Сибір неісходима!
А тюрм, а люду!.. Що й лічить!
Од молдаванина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!
Объяснение:
«Тарас Бульба» - важнейшее произведение в литературе XIX века. Сочинения «Тарас Бульба написать учащимся 7 класса школьную работу и составить образ главного героя.
Прототип Тараса Бульбы тесно связан с былинами о русских богатырях. Тарас такой же храбрый и преданный своему делу и родине человек. Он является атаманом в Запорожской Сечи и выступает за свободу своей малой родины от польского гнета. Истинными патриотами он растит и своих сыновей Остапа и Андрия, которые едва закончив учебу, отправляются с отцом в Сечь. Они показывают себя храбрыми воинами, однако младший сын, влюбившись в полячку, переходит на сторону врага. Тогда Тарас, не простив предательства, собственноручно убивает Андрия. Этот поступок вызывает противоречивые чувства: с одной стороны он наказал предателя, с другой - совершил безжалостный и жестокий поступок. Долг и честь он поставил выше своих отцовских чувств.
Старший сын погибает от рук врага. Но теперь герой гордится сыном. Да он, погиб, но погиб героем! Сам Тарас также погибает от рук поляков, но умирает он непобежденным и несломленным!
Образ главного героя далек от нас и по времени, и по многим особенностям характера и быта. Но он учит пламенной, самоотверженной любви к родине, товарищеской верности и чести, мужеству и стойкости.
Данная статья школьникам написать по повести сочинения на тему «Тарас Бульба», раскрыть образ и описать основные черты характера героя.