Сравните два текста, объединенные одной темой “Итоги прожитой жизни”. Сделайте вывод о содержании прочитанного. В трудном ритме года… Я обрел свое имя! Я друзьями горжусь всегда, Рад бы быть вместе с ними! Все тогда на земле своей Дружно делали дело Для своих войсковых частей И – в разумных пределах! Горд – мне также выпала честь Быть на службе в те годы! У меня, значит, право есть Позабыть все невзгоды! А я вам говорю, что нет Напрасно прожитых мною лет, Ненужно пройденных путей, Впустую слышанных вестей. Нет невоспринятых миров, Нет мимо розданных даров, Любви напрасной тоже нет – Любви обманутой, больной, – Ее нетленно чистый свет Всегда во мне, всегда со мной. И никогда не поздно снова Начать всю жизнь, начать весь путь, И так, чтоб в бы – ни слова, Ни стона бы не зачеркнуть.
Акутаґава Рюноске біографія коротко
Акутаґава Рюноске народився 1 березня 1892 року в Токіо. Його початковим прізвищем було Сінбара. Рюносуке народився, коли батькові було 42 роки, а матері —33. За давнім японським звичаєм, коли батькам було за тридцять років, то це вважалось поганою прикметою для дитини. Тому батьки віддали його на виховання в будинок старшої сестри матері, яка хоча і була заміжня, але дітей не мала. Згодом мати хлопця тяжко захворіла, втративши глузд, тому його виховували у домі дядька матері, де згодом усиновили.
У 1910 році майбутній письменник закінчив токійську муніципальну середню школу.
У 1913 році вступив на відділення англійської літератури філологічного факультету Токійського університету, де разом з друзями видавав літературний журнал «Течія нових думок», розвиваючи літературну течію «неореалізм». Там же була опублікована дебютна розповідь «Старий» (1914).
Популярність принесли розповіді з життя середньовічної Японії: «Ворота Расемон» (1915), «Ніс» (1916), «Муки пекла» (1918) та інші.
Після закінчення університету в грудні 1916 року Акутаґава отримує посаду викладача англійської мови в Військово-морській школі.
Акутаґава став майстром оповідань і повістей, в яких у саркастичному стилі він описував людський егоїзм та марноту життя.
У збірках «Расьомон» (1917), «Тютюн і диявол» (1917), «Ляльковод» (1919) значне місце займають проблеми моралі, релігії, взаємовідносин між життям та мистецтвом. Для новел останнього періоду (двадцяті роки) дедалі більше характерними стають критика мілітаризму («Генерал», 1922; «Момотаро», 1924) та сучасного авторові суспільства.
Акутаґава наклав на себе руки 24 липня 1927, прийнявши смертельну дозу вероналу. Про справжню причину його смерті нічого не відомо.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/akutagava-ryunoske-biografiya-skorocheno
Объяснение:
Что значили книги для семейства Бекетовых?
Для семейства Бекетовых книги имели огромную ценность. Детям с ранних лет читали Пушкина, сборник "Степка-растрёпка", "Жизнь животных" Брема, "Смальгольмского барона" Жуковского и прочие произведения. Глава семейства сам составил для детей сказку о царе Балдахоне. Отец даже самостоятельно создал иллюстрации к своему тексту. Все эти факты говорят о том, что семейство осознавало дидактическую роль книги в жизни детей, старалось развивать в новом поколении уважение к литературе, умение получать знания.