У оповіданні «Стариган із крилами» відомого колумбійського письменника Г. Маркеса зображено маленьке містечко, розташоване у безрадісній сірій місцевості. Всюди бруд, багнюка, морський непотріб, що гниє на березі. До знедолених життям, бідних мешканців цього містечка одного разу сходить ангел. Але цей ангел був не схожий на тих, які існували в уявленні людей – прекрасних небесних істот з чистими білими крилами.
Ангел, що прийшов на землю, був більше схожим на зубожілого старигана, а його крила нагадували облізлі яструбині крила на спині звичайного злодюжки. Пелайо та його дружина Елісенда – це родина, до якої прийшов стариган з крилами. У них незадовго до того народився син. Вони не розуміли, навіщо їм ангел. Ніхто навіть не знав, хто такі ангели, і чи є справжнім ангелом хворий і брудний стариган, якого Пелайо закрив у брудному кутку разом з курми.
За думкою автора, таке безіменне містечко, що живе своїм, відстороненим життям, така сіра місцевість можуть бути будь-де на Землі. На жаль, всюди знайдуться ті, хто закриє справжнього ангела у брудному курнику, та й ті, хто за гроші буде з задоволенням розглядати незнайому істоту. Саме так і вчинили персонажі оповідання, які, наче у зоопарку, збиралися у довгу чергу, щоб подивитися на справжнього ангела, жбурнути у нього камінням, видерти з крила пір’їну чи припекти розпеченою залізякою.
Але жадібні до усього нового люди дуже скоро забули про старигана з крилами, бо в містечко приїхала циркова трупа, що привезла нове видовище – жінку-павука. Тобто. натовпу немає різниці, що розглядати, аби тільки скрасити своє одноманітне життя. Подружжя, у курнику якого був закритий ангел, не розгубилося. і за його показ зібрало багато грошей, на які збудувало новий двоповерховий будинок. Але й їм стариган із крилами з часом настільки набрид, що Елісенда вважала справжніми тортурами життя у місті, де повно ангелів.
Хворий, старий і самітній ангел з брудними крилами майже без пір’я так і не викликав ні у кого співчуття, а тим паче любові, визвав лише нездорову цікавість. Він не міг нікуди летіти, доки настало оновлення природи, з яким оновився і ангел. Оновився – і улетів. Ніхто у цьому безпорадному місті так і не зміг зрозуміти, навіщо до них прилітав ангел.
Нажаль, у нашому сучасному світі, у нашому стрімкому житті більшість людей, що зайняті своїми повсякденними турботами, і дійсно можуть не помітити диво, яке існує поруч з ними, як це сталося з героями оповідання «Стариган із крилами». Але я впевнений, що з часом ми будемо більше думати про високе і духовне, ангели повернуться на землю і ми зможемо помічати їх та розуміти, для чого вони живуть поряд з нами. А поки що, для того, щоб нагадувати про те, що у житті є щось більш важливе за повсякденний клопіт, гроші і розваги, що є милосердя і співчуття, любов до ближнього і Бог, існує стариган із крилами з оповідання Г. Маркеса.
Объяснение: можешь перевести
У оповіданні «Стариган із крилами» відомого колумбійського письменника Г. Маркеса зображено маленьке містечко, розташоване у безрадісній сірій місцевості. Всюди бруд, багнюка, морський непотріб, що гниє на березі. До знедолених життям, бідних мешканців цього містечка одного разу сходить ангел. Але цей ангел був не схожий на тих, які існували в уявленні людей – прекрасних небесних істот з чистими білими крилами.
Ангел, що прийшов на землю, був більше схожим на зубожілого старигана, а його крила нагадували облізлі яструбині крила на спині звичайного злодюжки. Пелайо та його дружина Елісенда – це родина, до якої прийшов стариган з крилами. У них незадовго до того народився син. Вони не розуміли, навіщо їм ангел. Ніхто навіть не знав, хто такі ангели, і чи є справжнім ангелом хворий і брудний стариган, якого Пелайо закрив у брудному кутку разом з курми.
За думкою автора, таке безіменне містечко, що живе своїм, відстороненим життям, така сіра місцевість можуть бути будь-де на Землі. На жаль, всюди знайдуться ті, хто закриє справжнього ангела у брудному курнику, та й ті, хто за гроші буде з задоволенням розглядати незнайому істоту. Саме так і вчинили персонажі оповідання, які, наче у зоопарку, збиралися у довгу чергу, щоб подивитися на справжнього ангела, жбурнути у нього камінням, видерти з крила пір’їну чи припекти розпеченою залізякою.
Але жадібні до усього нового люди дуже скоро забули про старигана з крилами, бо в містечко приїхала циркова трупа, що привезла нове видовище – жінку-павука. Тобто. натовпу немає різниці, що розглядати, аби тільки скрасити своє одноманітне життя. Подружжя, у курнику якого був закритий ангел, не розгубилося. і за його показ зібрало багато грошей, на які збудувало новий двоповерховий будинок. Але й їм стариган із крилами з часом настільки набрид, що Елісенда вважала справжніми тортурами життя у місті, де повно ангелів.
Хворий, старий і самітній ангел з брудними крилами майже без пір’я так і не викликав ні у кого співчуття, а тим паче любові, визвав лише нездорову цікавість. Він не міг нікуди летіти, доки настало оновлення природи, з яким оновився і ангел. Оновився – і улетів. Ніхто у цьому безпорадному місті так і не зміг зрозуміти, навіщо до них прилітав ангел.
Нажаль, у нашому сучасному світі, у нашому стрімкому житті більшість людей, що зайняті своїми повсякденними турботами, і дійсно можуть не помітити диво, яке існує поруч з ними, як це сталося з героями оповідання «Стариган із крилами». Але я впевнений, що з часом ми будемо більше думати про високе і духовне, ангели повернуться на землю і ми зможемо помічати їх та розуміти, для чого вони живуть поряд з нами. А поки що, для того, щоб нагадувати про те, що у житті є щось більш важливе за повсякденний клопіт, гроші і розваги, що є милосердя і співчуття, любов до ближнього і Бог, існує стариган із крилами з оповідання Г. Маркеса.