“У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона – як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки”.
Бріан де Буагільбер член ордена тамплієрів, або храмовників, противник лицаря Айвенго і короля Річарда I. Колись Бріана покинула його кохана, після чого він і став храмовником, щоб мати можливість мстити. Орден забезпечував йому безкарність і давав владу над людьми. Але от не знає ні в чому відмови Бріан закохується в прекрасну єврейку Ребекку, однак та рішуче противиться його домаганням. Спочатку виключно плотські почуття переростають в нездоланну пристрасть, Буагільбер визнає перевагу Ребекки над ним, поважає її гордість і почуття власної гідності. Бріан готовий принести в жертву все, що у нього є: положення в ордені, своє славне ім’я і свою віру. Він пропонує їй виїхати з ним з країни, обіцяючи зробити її там королевою. Але прекрасна і горда язичниця, вірна своїм ідеалам честі та заповітам предків, відкидає його. І ось трибунал храмовників засуджує її до спалення на вогнищі. Бріан підказує Ребеці вимагати від трибуналу «Божого суду» – поєдинку лицарів, результат якого і вирішить долю вироку. Однак трибунал призначає Бріана захисником інтересів ордена в цьому поєдинку. Борг перед орденом і пристрасть до Ребекки борються в душі Бріана. Боротьба досягає такого напруження, що серце лицаря не витримує, і він помирає, лише розпочавши поєдинок. Як переможець, Айвенго розпоряджається по-християнськи поховати Бріана, а його замок переходить у володіння короля.
1) прекрасное утро → прилаг. + сущ. → согласование
1) прекрасное утро → прилаг. + сущ. → согласование2) читать книгу → гл. + сущ. → управление
1) прекрасное утро → прилаг. + сущ. → согласование2) читать книгу → гл. + сущ. → управление3) громко кричать → наречие + гл. → примыкание
1) прекрасное утро → прилаг. + сущ. → согласование2) читать книгу → гл. + сущ. → управление3) громко кричать → наречие + гл. → примыкание4) моя кукла → местоим. + сущ. → согласование
1) прекрасное утро → прилаг. + сущ. → согласование2) читать книгу → гл. + сущ. → управление3) громко кричать → наречие + гл. → примыкание4) моя кукла → местоим. + сущ. → согласование5) ветка берёзы → сущ. + сущ. → управление
1) прекрасное утро → прилаг. + сущ. → согласование2) читать книгу → гл. + сущ. → управление3) громко кричать → наречие + гл. → примыкание4) моя кукла → местоим. + сущ. → согласование5) ветка берёзы → сущ. + сущ. → управление6) сказал волнуясь → гл. + деепричастие → примыкание
1) прекрасное утро → прилаг. + сущ. → согласование2) читать книгу → гл. + сущ. → управление3) громко кричать → наречие + гл. → примыкание4) моя кукла → местоим. + сущ. → согласование5) ветка берёзы → сущ. + сущ. → управление6) сказал волнуясь → гл. + деепричастие → примыкание7) берёзовая роща → прилаг. + сущ. → согласование
1) прекрасное утро → прилаг. + сущ. → согласование2) читать книгу → гл. + сущ. → управление3) громко кричать → наречие + гл. → примыкание4) моя кукла → местоим. + сущ. → согласование5) ветка берёзы → сущ. + сущ. → управление6) сказал волнуясь → гл. + деепричастие → примыкание7) берёзовая роща → прилаг. + сущ. → согласование8) гулять в лесу → гл. + сущ. → управление
1) прекрасное утро → прилаг. + сущ. → согласование2) читать книгу → гл. + сущ. → управление3) громко кричать → наречие + гл. → примыкание4) моя кукла → местоим. + сущ. → согласование5) ветка берёзы → сущ. + сущ. → управление6) сказал волнуясь → гл. + деепричастие → примыкание7) берёзовая роща → прилаг. + сущ. → согласование8) гулять в лесу → гл. + сущ. → управление9) пришёл поговорить → гл. + инфинитив → примыкание
1) прекрасное утро → прилаг. + сущ. → согласование2) читать книгу → гл. + сущ. → управление3) громко кричать → наречие + гл. → примыкание4) моя кукла → местоим. + сущ. → согласование5) ветка берёзы → сущ. + сущ. → управление6) сказал волнуясь → гл. + деепричастие → примыкание7) берёзовая роща → прилаг. + сущ. → согласование8) гулять в лесу → гл. + сущ. → управление9) пришёл поговорить → гл. + инфинитив → примыкание10) мамин халат → прилаг. (притяжательное) + сущ. → согласование
Объяснение:
Ревека говорить йому:
“У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона – як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки”.
Бріан де Буагільбер член ордена тамплієрів, або храмовників, противник лицаря Айвенго і короля Річарда I. Колись Бріана покинула його кохана, після чого він і став храмовником, щоб мати можливість мстити. Орден забезпечував йому безкарність і давав владу над людьми. Але от не знає ні в чому відмови Бріан закохується в прекрасну єврейку Ребекку, однак та рішуче противиться його домаганням. Спочатку виключно плотські почуття переростають в нездоланну пристрасть, Буагільбер визнає перевагу Ребекки над ним, поважає її гордість і почуття власної гідності. Бріан готовий принести в жертву все, що у нього є: положення в ордені, своє славне ім’я і свою віру. Він пропонує їй виїхати з ним з країни, обіцяючи зробити її там королевою. Але прекрасна і горда язичниця, вірна своїм ідеалам честі та заповітам предків, відкидає його. І ось трибунал храмовників засуджує її до спалення на вогнищі. Бріан підказує Ребеці вимагати від трибуналу «Божого суду» – поєдинку лицарів, результат якого і вирішить долю вироку. Однак трибунал призначає Бріана захисником інтересів ордена в цьому поєдинку. Борг перед орденом і пристрасть до Ребекки борються в душі Бріана. Боротьба досягає такого напруження, що серце лицаря не витримує, і він помирає, лише розпочавши поєдинок. Як переможець, Айвенго розпоряджається по-християнськи поховати Бріана, а його замок переходить у володіння короля.