Составьте простой план и напишите сказку для младших школьников о том, как появился первый самолет. Напишите письмо другу или подруге, расскажите о посещении
выставки поделок во Дворце школьников на тему «Транспорт будущего».Выберите один вид
творческой работы.(95-120 слов)
У МЕНЯ СОЧ
Чацкий – это человек нового мира. Он не принимает законов жизни старой Москвы. У него своё представление о служении отечеству. По его мнению, надо служить честно, «не требуя ни мест, ни повышенья в чин» . Чацкий выступает против людей, которые ценят лишь богатства и чины, боятся правды и просвещения. Прогресс общества он связывает с расцветом личности, развитием наук и просвещения, что чуждо фамусовскому обществу. Человек, получивший хорошее образование, обладающий блестящим умом, не желает принимать за образцы таких как «дядюшка Максим Петрович» , потому что не видит в них никаких нравственных достоинств и может заявить об этом во всеуслышанье. Чацкий ставит под сомнение моральный авторитет отцов, говоря о «подлейших чертах житья» и сравнивая новый век с веком минувшим, отнюдь не в пользу минувшего. Чацкий не только обличитель лжи, он ещё и борец. Борец за дело, за идею, за правду. На все советы Фамусова перестать блажить и брать пример с отцов, он отвечает: «Служить бы рад – прислуживаться тошно» .
В обществе Фамусова идеи Чацкого, его речи и страдания остаются непонятыми. Ему хочется высказать всё, что накопилось у него на душе. На балу в доме Фамусова он восстанавливает против себя всех собравшихся, потому что сосуществование его с «московскими» невозможно. Общество, почувствовав это, повергло его и осмеяло. Чацкого объявили сумасшедшим за его инакомыслие. Его терзания так и остались неразрешёнными.
З-поміж великої кількості персонажів звертають на себе увагу образи трьох жінок. Кожна з них ніби представляє своє покоління: баба Оришка, дочка її Мотря та Галя Гудзівна, Мотрина невістка. Доля кожної з них тісно пов’язана з долею Чіпки Варениченка – головного героя роману.
З дитячих літ Чіпка виніс найтепліший спогад про бабу Оришку. Вона була дитині єдиним порадником, добрим ангелом і вихователем. Поки Мотря, Чіпчина мати, наймитувала, баба Оришка і доглядала хлопчика, і знайомила з навколишнім світом, і звеселяла онука казками.
Після смерті баби Оришки найближчою для хлопця залишилася мати. Маленький Чіпка недолюблював її, бо вона завжди була виснажена працею, втомлена і від того сердита. Тяжке було Мотрине материнство.
Не знала вона щастя дівчиною, не знала жінкою, не судилося зазнати його й матір’ю.
Минав час. Чіпка підростав, і Мотря почала плекати щиру надію на сина. Тому, коли Чіпка невсипущо дбав про господарство, розумом своїм і золотими роботящими руками множив його, Мотря несказанно раділа і тяжко сумувала, коли син її кривдив… Панас Мирний психологічно точно написав про це: “Тільки одна мати вміє разом кохати свою дитину й ненавидіти, жалкувати й проклинати…”
Психологічно достовірно розповідає письменник про останній, драматичний крок жінки. Не витримала Мотря страшних випробувань, не змогла примиритися з кривавими розбоями, в яких брав участь Чіпка. І, незважаючи на любов до свого єдиного сина, вона йде V волость і викриває його злочини. Не змогла вона мовчати, переступивши через власну совість, через народні етичні норми.
Не менш трагічно розкривається перед нами і образ Галі Гудзівни. Розбишацька дочка, єдина дитина колишнього москаля Максима, злодія і п’яниці, вона від самого народження зростала в достатку. Але душа її, що залишилася чистою і незаплямованою серед багна, ненавиділа оцей достаток, надбаний грабунком на чужих сльозах.
У цьому образі втілено народні прагнення до чесного трудового життя, до краси і сердечності, ніжності та вірності. Панас Мирний симпатизує Галі, підкреслюючи зовнішню її красу (“… біле, рум’яне личко, очі оксамитові, чорні”), доповнюючи внутрішньою красою, що гармонує з мовою героїні, яка “щебече, як ластівочка”. Ось такою постає перед нами “польова царівна” Галя.
Для неї Чіпка став причиною і щастя, і болю, і загибелі.
Жіночі образи в романі Панаса Мирного сповнені трагізму. Жінки не в змозі змінити своєї долі. Кожна з них, як може, намагається врятувати Чіпку, але всі зусилля виявляються марними.
Доля їхня несе на собі сумний відбиток, накладений тяжким, жорстоким життям і несправедливістю, яку вони надто часто зустрічали на своєму шляху.
(МЕНЬШЕ НУ НИКАК ) ахах