Составление плана произведения.1)Чтение произведения.2)Осмысления содержания.3)Деление текста на части.Определение границ частей.4)Анализ частей и выявление главной мысли в каждой.5)Озаглавливание.6)Воспроизведение по плану смысла прочитанного.Л.Скребцовой "Чудесный парикмахер"

Образ и характеристика Чарткова в повести "Портрет" Гоголя Главный герой повести "Портрет" - молодой художник Чартков, житель Петербурга: "...проходивший мимо молодой художник Чартков." Возраст Чарткова - 22 года: "...заговорили в нем двадцать два года и горячая юность." Чартков - бедный молодой человек: "Что ж, если нет денег? Подождите, я заплачу. <...> Да чем платить? – вопрос. У меня нет теперь ни гроша."  "...должен был выслушать терпеливо бедный живописец." Чартков - обедневший дворянин. У него есть один единственный крепосной крестьянин - слуга Никита: "Парень назывался Никитою и проводил всё время за воротами, когда барина не было дома." Художник Чартков одевается бедно и не заботится о своей внешности: "Старая шинель и нещегольское платье..."  "...не имел времени заботиться о своем наряде..."  "...надел свой крепко и сильно заношенный халат." Чартков снимает скормную комнату в доме на 15-ой линии Васильевского острова: "...в своей лачужке на Васильевском острове."  "...дотащился он к себе в Пятнадцатую линию на Васильевский остров. С трудом и с отдышкой взобрался он по лестнице, облитой и украшенной следами кошек и собак."  "...в свою студию, квадратную комнату, большую, но низенькую, с мерзнувшими окнами, уставленную всяким художеским хламом..."  "...уселся он на своем оборванном диване..." Художник Чартков обладает многообещающим талантом. Его учитель пророчит Чарткову большое успех в искусстве, если тот будет работать над собой и развиваться: "Молодой Чартков был художник с талантом, пророчившим многое..."  "Смотри, брат, – говорил ему не раз его профессор, – у тебя есть талант; грешно будет, если ты его погубишь."

Українська пісня — це найкраща, приємна, милозвучна, частина народної історії, яка розкриває життя народу. 
Пісня така ж давня, як і мова. О. Потебня
Вона супроводжує нас все життя. З нею працюють, відпочивають,видають заміж і відправляють на війну… З піснею ми нерозривно пов’язані від народження і до самої смерті. Пісні складає сам народ, та створюють їх і його талановиті генії нації. Пісня! В ній найповніше виявилась душа народу. Народна пісня! Кого тільки ти не чарувала своєю неповторною красою. Минають віки, змінюються покоління, а вона залишається, через усі поневіряння проносить свої чари, свою нев’янучу молодість.  Доля багатьох пісень подібна до долі нашого народу. Багато з них переслідувалися, їх забороняли. Але ж ті пісні жили, плекали в серцях людей невмирущу надію на духовне відродження. Так було, наприклад, з гімном П. Чубинського «Ще не вмерла Україна». Влада суворо забороняла цей гімн, але вбити його не змогла. Сьогодні гімн «Ще не вмерла Україна» став державним гімном незалежної України. Багато пісень присвятив народ різним святам: колядки та щедрівки, веснянки та петрівки. У них люди оспівують прихід весни, радість оновлення життя чи щасливий кінець жнив і збору урожаю, висловлюють думки про краще життя, про веселу працю, сподівання на до сил природи. Народ не забув і своїх найменших слухачів — діток. Усім нам у ранньому дитинстві мами, бабусі співали лагідні, спокійні і дуже цікаві колискові пісні. Коли маля чує голос найріднішої у світі людини — мами, воно заспокоюється, солодко позіхає і засинає: Ой, спи, дитя, до обіда, Покіль мати з міста прийде Да принесе три квіточки: Ой первую зросливою, А другую сонливую, А третю щасливую… З ніжними, ласкавими словами передається дитині материнська любов, теплота материнського серця, духовна чистота і святість. У всі часи пісня на Україні була і є частиною людського життя, невичерпним джерелом наснаги. А як бадьоро і дзвінко зазвучала стрілецька пісня: Гей, там ідуть наші січовії стрільці до бою: Попереду ідуть старші отамани, Хто має охоту, хай іде з нами або: Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, То прославить по всій Україні січових стрільців! А ми тую стрілецьку славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселемо! Нехай завжди з нами буде народна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя. Коли людина співає, вона не може робити злочин чи щось бридке. Так нехай же лунає зажди пісня, щира українська пісня, нехай вона робить усіх душевнішими, багатшими, красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність. Українська пісня — це втілення духовної величі нашого народу, який зберіг своє Слово і йде з ним у майбутнє. Саме народна пісня відроджує в душах наших земляків любов до рідного слова й рідної землі.