привыкли жить за счет труда других, а те другие просто не умели самостоятельно думать и принимать решения. в пьесе это звучит довольно часто: «мужики при господах, господа при мужиках».
но это прошлое. а что ждет всех их в будущем – именно это и хотел понять драматург. чтоб было наглядное объяснение, чехов использовал образ вишневого сада, как символ россии, а через отношение к нему – отношение к родине. будущее вишневого сада – будущее россии.
будущее и герои пьесы «вишневый сад»
так какое будущее героев «вишневого сада» ожидает? ведь каждый из героев жизненен. прошлое безвозвратно потеряно и это факт, символичным доказательством служит вырубка сада и смерть фирса. « …без вишневого сада я не понимаю своей жизни…» – говорит раневская вновь бежит заграницу после его продажи, растрачивать последние деньги. гаев устраивается служить в банк, с определенным годовым окладом. для брата с сестрой, будущее совершенно неясно, ведь вся их жизнь тесно связана с прошлым, да там и осталась. они на клеточном уровне не способны свыкнуться с настоящим, начать рационально мыслить и принимать решения, а такому багажу в новой жизни просто нет места.
лопахин с его деловой хваткой, это настоящее. он вырубает вишневый сад, прекрасно понимая, что разрушает многовековые традиции, как бы разрывая узел, связавший землевладельцев с работающими на их земле и принадлежащими им крестьянами. поэтому закулисная сцена прощания крестьян с хозяевами так же весьма символична. он понимает, что будущее за дачниками, которым земля не принадлежит, и работать на ней не является их повинностью и обязательством. для лопахина есть будущее, но оно тоже весьма туманно.
самым радостным будущее в представлении чеховских героев «вишневого сада» у пети и ани. петя красиво размышляет о благе всего человечества, призывает к действию, но что ждет его, он и сам не знает, ведь его речи так расхожи с его действиями, он пустослов. даже раневская замечает: «вы ничего не делаете, только судьба бросает вас с место на место, так это странно…». для него нет прошлого, он не находит места в настоящем, но он искренне верит, что найдет себя в будущем: «…я предчувствую счастье…я уже вижу его». почти так же восторженно к будущему стремится и аня. она искренне верит, что сможет сдать экзамен в гимназии, и найти работу. «мы построим, новый сад! » – говорит юная семнадцатилетняя девушка. петя и аня – это новые люди, слой- интеллигенция, для которых во главе угла стоит нравственная красота. однако, петя не совсем таков, он лишь старается это показать, и это видно, со слов раневской, назвавшей его «чистюлькой», и после, когда эта свободная и гордая личность, искала старые галоши.
а что же ждет варю, приемную дочь раневской и молодых слуг яшу и дуняшу? варя, хозяйственная и здравомыслящая девушка, но она настолько приземлена, что не вызывает никакого интереса у лопахина, которому хотели ее сосватать. очевидно, что нет впереди у нее ярких впечатлений, что ждет ее будущее, не отличающееся от настоящего
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
ответ:
привыкли жить за счет труда других, а те другие просто не умели самостоятельно думать и принимать решения. в пьесе это звучит довольно часто: «мужики при господах, господа при мужиках».
но это прошлое. а что ждет всех их в будущем – именно это и хотел понять драматург. чтоб было наглядное объяснение, чехов использовал образ вишневого сада, как символ россии, а через отношение к нему – отношение к родине. будущее вишневого сада – будущее россии.
будущее и герои пьесы «вишневый сад»
так какое будущее героев «вишневого сада» ожидает? ведь каждый из героев жизненен. прошлое безвозвратно потеряно и это факт, символичным доказательством служит вырубка сада и смерть фирса. « …без вишневого сада я не понимаю своей жизни…» – говорит раневская вновь бежит заграницу после его продажи, растрачивать последние деньги. гаев устраивается служить в банк, с определенным годовым окладом. для брата с сестрой, будущее совершенно неясно, ведь вся их жизнь тесно связана с прошлым, да там и осталась. они на клеточном уровне не способны свыкнуться с настоящим, начать рационально мыслить и принимать решения, а такому багажу в новой жизни просто нет места.
лопахин с его деловой хваткой, это настоящее. он вырубает вишневый сад, прекрасно понимая, что разрушает многовековые традиции, как бы разрывая узел, связавший землевладельцев с работающими на их земле и принадлежащими им крестьянами. поэтому закулисная сцена прощания крестьян с хозяевами так же весьма символична. он понимает, что будущее за дачниками, которым земля не принадлежит, и работать на ней не является их повинностью и обязательством. для лопахина есть будущее, но оно тоже весьма туманно.
самым радостным будущее в представлении чеховских героев «вишневого сада» у пети и ани. петя красиво размышляет о благе всего человечества, призывает к действию, но что ждет его, он и сам не знает, ведь его речи так расхожи с его действиями, он пустослов. даже раневская замечает: «вы ничего не делаете, только судьба бросает вас с место на место, так это странно…». для него нет прошлого, он не находит места в настоящем, но он искренне верит, что найдет себя в будущем: «…я предчувствую счастье…я уже вижу его». почти так же восторженно к будущему стремится и аня. она искренне верит, что сможет сдать экзамен в гимназии, и найти работу. «мы построим, новый сад! » – говорит юная семнадцатилетняя девушка. петя и аня – это новые люди, слой- интеллигенция, для которых во главе угла стоит нравственная красота. однако, петя не совсем таков, он лишь старается это показать, и это видно, со слов раневской, назвавшей его «чистюлькой», и после, когда эта свободная и гордая личность, искала старые галоши.
а что же ждет варю, приемную дочь раневской и молодых слуг яшу и дуняшу? варя, хозяйственная и здравомыслящая девушка, но она настолько приземлена, что не вызывает никакого интереса у лопахина, которому хотели ее сосватать. очевидно, что нет впереди у нее ярких впечатлений, что ждет ее будущее, не отличающееся от настоящего
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.