Диалог о трудной ситуации. -Сынок,ты вчера во сколько домой пришёл?А то я что-что не заметила,спать рано легла. -Мама,как обычно,в десять я был уже дома!Я на часы ведь смотрю! -Возможно,сынок.Но вот мама твоего друга мне звонила вчера где-то около одиннадцати,спрашивала,не у нас ли её сын? -Ну,наверное,я ошибся во времени! Мы с Ромкой в кино ходили,а потом в кафе! -Да,сынок?Но что-то у нас дома спиртным пахло и пачку от сигарет я сегодня в мусорном ведре нашла! -Ну,не знаю...Может,это отец? -Ты,что,забыл? Отец в командировке! -Ну,ладно,мама! Прости! Мы с Ромкой в кафе посидели немного,а тут ребята знакомые...Так и получилось...Но больше это не повторится! Слово даю! -Надеюсь,сын! До добра спиртное и курение в твои четырнадцать лет не доведут!Ты понимаешь,как я расстроена сейчас?Я не говорю,чтобы ты с друзьями не встречался,но никогда не делай того,чего тебе не хочется делать!Не хочешь выпить,так и скажи! Не хочешь курить,тоже скажи! Никогда не давай подчинить себя чужому мнению! Надо быть уверенным в себе,не бояться ответить "нет"! -Прости,мама! Я всё понял!
Сміхом крізь сльози звучать окремі місця твору. У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького). Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
-Сынок,ты вчера во сколько домой пришёл?А то я что-что не заметила,спать рано легла.
-Мама,как обычно,в десять я был уже дома!Я на часы ведь смотрю!
-Возможно,сынок.Но вот мама твоего друга мне звонила вчера где-то около одиннадцати,спрашивала,не у нас ли её сын?
-Ну,наверное,я ошибся во времени! Мы с Ромкой в кино ходили,а потом в кафе!
-Да,сынок?Но что-то у нас дома спиртным пахло и пачку от сигарет я сегодня в мусорном ведре нашла!
-Ну,не знаю...Может,это отец?
-Ты,что,забыл? Отец в командировке!
-Ну,ладно,мама! Прости! Мы с Ромкой в кафе посидели немного,а тут ребята знакомые...Так и получилось...Но больше это не повторится!
Слово даю!
-Надеюсь,сын! До добра спиртное и курение в твои четырнадцать лет не доведут!Ты понимаешь,как я расстроена сейчас?Я не говорю,чтобы ты с друзьями не встречался,но никогда не делай того,чего тебе не хочется делать!Не хочешь выпить,так и скажи! Не хочешь курить,тоже скажи!
Никогда не давай подчинить себя чужому мнению!
Надо быть уверенным в себе,не бояться ответить "нет"!
-Прости,мама! Я всё понял!
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.